Акредитивні розрахунки у ЗЕД: облік операцій, валютний контроль

У статті «Акредитивні розрахунки у ЗЕД: ефективний захист від валютних та комерційних ризиків» ми нагадали, що таке акредитив та навіщо він потрібен підприємству, про головні принципи такої форми розрахунків, зокрема, з нерезидентами. У цій статті ми розповімо про бухоблік та валютний контроль щодо такої форми  розрахунків.

Облік розрахунків за акредитивами

Якщо валютою розрахунків за акредитивом сторони ЗЕД-контракту обрали іноземну валюту, такі операції підпорядковуються загальним правилам, встановленим НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».  

За експортним акредитивом у постачальника – резидента виникає актив: дебіторська заборгованість, яка має бути погашена нерезидентом шляхом платежу за акредитивом. При застосуванні імпортного акредитиву покупець – резидент має погасити шляхом платежу за акредитивом кредиторську заборгованість перед продавцем – нерезидентом. Ці заборгованості є монетарними статтями, оскільки вони будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошових коштів або їх еквівалентів (п. 4 НПБ(С)БО 21).

Нагадаємо, що курсові різниці за монетарними статтями в інвалюті визначають на дату (п. 8 НПБ(С)БО 21):

• балансу за курсом НБУ на кінець дня дати балансу;
• здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики підприємства) за курсом НБУ на початок дня дати здійснення цієї операції.

Облік експортного акредитиву

При платежі за експортним акредитивом для резидента – експортера не має значення, хто саме сплачує за таким акредитивом: безпосередньо покупець – нерезидент чи уповноважений на це банк.

Приклад 1. На користь постачальника-резидента відкрито акредитив на суму 25000 євро, про що виконуючий банк надіслав відповідне повідомлення 02.03.2026 р. (курс НБУ – 50,8661 грн/1 євро). Товари експортовано 13.03.2026 р., що підтверджено відповідною митною декларацією (курс НБУ – 50,9560 грн/1 євро). Собівартість товарів  850000 грн, витрати на збут – 175000 грн. Оплату за товари отримано 27.03.2026 р. у повній сумі, передбаченій акредитивом (курс НБУ – 50,6104 грн/1 євро). Облік операцій наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Облік операцій за експортним акредитивом

*На практиці деякі суб’єкти ЗЕД – підприємства застосовують субрахунок 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті». Тобто спочатку надходження коштів від нерезидента відображають на цьому субрахунку. Нагадаємо, що цей субрахунок призначений для обліку грошових коштів в інвалюті, що підлягають розподілу чи додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу відповідно до законодавства. Наразі відсутній обов’язковий продаж, тому рішення щодо обліку коштів на розподільчому рахунку кожне підприємство приймає самостійно. І фіксує це рішення, зокрема, в наказі про облікову політику.

Облік імпортного акредитиву

Розгляньмо приклад відкриття акредитиву та оплати за ним проти виставлених продавцем – нерезидентом документів, що підтверджують відвантаження товарів.

Приклад 2. Резидент придбаває товари на суму 20000 дол. США. Курс НБУ:

на дату відкриття акредитива в банку – 43,8850 грн/1 дол. США;

на дату платежу за акредитивом – 44,4123 грн/1 дол. США;

на дату митного оформлення товару – 44,5000 грн/1 дол. США.

Сума ввізного мита (умовно) – 25500 грн, ПДВ – 183100 грн (20000 дол. США × 44,5000 грн/1 дол. США + 25500 грн) × 20%.

Комісійна винагорода банку за обслуговування склала 18000 грн. Облік операцій наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Облік операцій за імпортним акредитивом

Як бачимо, труднощів в обліку акредитивів немає. Головне, чітко виконувати всі законодавчі вимоги щодо їх застосування у сфері ЗЕД, зокрема, дотримуватися строків розрахунків.

Розрахунки за акредитивом: валютний нагляд

У п. 11 розд. І Положення № 514 зазначено, що воно розроблено відповідно до Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII (далі – Закон № 959), «Про валюту і валютні операції», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів НБУ тощо.

Зокрема, валютний нагляд за дотриманням строків розрахунків із застосуванням акредитивів здійснюють з огляду на Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджену постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р.  № 7 (далі – Інструкція № 7).

Отже, при використанні акредитивної форми розрахунків у сфері ЗЕД враховують, зокрема, вимоги Закону № 959 і Постанови КМУ і НБУ від 21.06.95 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» (далі – Постанова № 444). До речі, останній документ щодо документарних акредитивів передбачає таке. У разі купівлі товарів, отримання послуг резидентом з платежем проти поданих документів всі банківські витрати на території покупця оплачує сам покупець (резидент). Поза територією – продавець (нерезидент).

Водночас, у Положенні № 514 передбачено, що банки, що беруть участь в обслуговуванні отриманого акредитива, можуть самостійно списувати кошти з рахунку бенефіціара за умови, якщо це передбачено договірними відносинами між бенефіціаром і таким банком (п. 77 розд. ІІІ Положення № 514). А якщо комісійна винагорода та відшкодування витрат цих банків згідно з умовами акредитива здійснюється наказодавцем акредитива, то вони надсилають безпосередньо до банку-емітента або через банк, від якого акредитив був отриманий, повідомлення або вимогу оплати комісійної винагороди та відшкодування витрат (п. 78 розд. ІІІ Положення № 514).

Щодо відкритого в Україні акредитиву, то тут сплата комісійних винагород та відшкодування витрат також залежить від умов акредитиву. Зокрема, банк-емітент надсилає наказодавцю акредитива вимогу щодо оплати комісійної винагороди та відшкодування витрат або самостійно списує кошти з рахунку наказодавця акредитива, якщо згідно з умовами акредитива оплату комісійної винагороди та відшкодування витрат банку-емітента за акредитивом повинен здійснювати наказодавець акредитива, та за умови, що це передбачено в заяві про відкриття акредитива та/або в договорі банківського рахунку, та/або інших договорах, укладених між наказодавцем акредитива та банком-емітентом (п. 47 розд. ІІ Положення № 514). А якщо оплату комісійної винагороди та відшкодування витрат за акредитивом згідно з умовами акредитива банку-емітента повинен здійснювати бенефіціар, але він повідомив (безпосередньо або через банк бенефіціара / авізуючий банк / підтверджуючий банк) про свою відмову від цієї оплати або не здійснив її і не надіслав повідомлення про відмову, банк-емітент надсилає наказодавцю акредитива вимогу щодо оплати комісійної винагороди та відшкодування витрат (п. 48 розд. ІІ Положення № 514).

Також необхідно враховувати вимоги Інструкції № 7, Положення № 5. Ще раз нагадаємо, що у розділі ЗЕД-контракту «Умови платежів» зазначають валюту платежу, спосіб, порядок і строки розрахунків, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. При застосуванні акредитивної форми розрахунків у цьому розділі їх слід зазначити з урахуванням Постанови № 444, оскільки вона рекомендує українським експортерам застосовувати безвідкличний документарний акредитив як найбільш захищений вид акредитиву. Тоді покупець – нерезидент не може його відкликати (фактично не сплатити за акредитивом) одноособово, тобто без узгодження з постачальником – резидентом (бенефіціаром).

Розмір суми оплати за акредитивом

Загальні правила

Сторони ЗЕД-контракту можуть обрати акредитивну форму розрахунків добровільно при будь-якій сумі оплати. Це підтверджують норми Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 5 (далі – Положення № 5). Відповідно до пп. 3 п. 2 розд. І Положення № 5 ліміти на проведення окремих валютних операцій запроваджує НБУ. Зокрема, відповідно до п. 89 розд. IX Положення № 5 резидент (юрособа/фізособа-підприємець) може проводити валютні операції з метою здійснення його господарської діяльності з переказу коштів з України / на поточний рахунок нерезидента в Україні протягом календарного року на загальну суму, що не має перевищувати в сукупності 2000000 євро включно (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті / гривнях за офіційним курсом НБУ на дату здійснення відповідної операції). Але цей ліміт не поширюється на деякі операції резидентів, зокрема, на поточні валютні операції (п. 90 розд. IX Положення № 5). А до поточних валютних операцій відносять, зокрема, розрахунки за експорт та імпорт, уключаючи такі розрахунки на території України (пп. 1 п. 4 розд. І Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 2).

Особливості воєнного стану

Відповідно до пп. 12 п. 12 постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 р. № 18 (далі – Постанова № 18) уповноваженим установам забороняється здійснювати торгівлю валютними цінностями (уключаючи операції за дорученням клієнтів), крім окремих випадків. До них відносять купівлю іноземної валюти резидентом для покриття акредитиву, відкритого банком-емітентом на користь нерезидента. Зокрема, мовиться про перекази резидентами інвалюти за операціями з імпорту товарів, з оплати послуг банків, включаючи послуги з відкриття акредитивів. Також Постанова № 18 встановлює ліміти на здіснейння окремих видів операцій з інвалютою.

Строки розрахунків за акредитивами

Відповідно до п. 14-2 Постанови № 18 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів. А постанова Правління НБУ від 14.05.2019 р. № 67 встановлює випадки, на які не розповсюджуються вищезазначені строки розрахунків та визначає окремі граничні строки на певні види операцій.

Валютний нагляд за дотриманням граничних строків здійснюється відповідно до Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 7.