Бухгалтерський облік основних засобів-2026: від оприбуткування до вибуття

Що таке основні засоби, коли та як їх ідентифікувати

Для  цілей бухобліку основні засоби (ОЗ) – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік (п. 4 НП(С)БО 7 «Основні засоби»).

Об’єкт визнають основним засобом для цілей бухобліку, якщо він одночасно відповідає наступним критеріям:

• має матеріальну форму;
• очікуваний строк корисного використання більше року (одного періоду). Цей критерій є важливим для віднесення об’єкта до складу необоротних активів, менший строк підкреслює оборотний характер активу;
• існує ймовірність отримання економічних вигод від використання об’єкта;
• можливість достовірної оцінки.

Класифікація основних засобів

Основні засоби класифікують за відповідними групами, перелік яких наведений у п. 5 НП(С)БО 7. Згідно з п. 4 НП(СБО) 7 група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Завважимо, що Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.12.1999 р. № 291, дозволяє визначити рахунки (субрахунки), на яких обліковуватимуться ОЗ відповідних груп.

Група «Основні засоби» (рахунок 10):

• земельні ділянки – субрахунок 101;
• капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом – субрахунок 102;
• будівлі, споруди та передавальні пристрої – субрахунок 103;
• машини та обладнання – субрахунок 104;
• транспортні засоби – субрахунок 105;
• інструменти, прилади, інвентар (меблі) – субрахунок 106;
• тварини – субрахунок 107;
• багаторічні насадження, які не пов’язані із сільськогосподарською діяльністю, а також плодоносні рослини – субрахунок 108;
• інші основні засоби – субрахунок 109.

При цьому при зарахуванні ОЗ на баланс рахунок 15 «Капітальні інвестиції» не використовують (див. лист Мінфіну від 17.11.2003 р. № 31-04200-04-5/5570).

Група «Інші необоротні матеріальні активи» (рахунок 11):

• бібліотечні фонди – субрахунок 111;
• малоцінні необоротні матеріальні активи – субрахунок 112;
• тимчасові (нетитульні) споруди – субрахунок 113;
• природні ресурси – субрахунок 114;
• інвентарна тара – субрахунок 115;
• предмети прокату – субрахунок 116;
• інші необоротні матеріальні активи – субрахунок 117.

Види об’єктів основних засобів

• Закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього.
• Конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій.
• Відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя,  керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.
• Інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що    контролюється підприємством.

Якщо один об’єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна із цих частин може визнаватися в бухобліку як окремий об’єкт основних засобів (п. 4 НП(С)БО 7).

Вартісний критерій для основних засобів

НП(С)БО 7, як і Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561, умовчує про мінімальну вартість, якої слід дотримуватися при визнанні основного засобу. Рівночасно цей стандарт виділяє окрему групу об’єктів основних засобів, а саме – малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА). Тобто всі такі активи щодо яких дотримано критерії визнання основними засобами, але які мають невелику коштовність потрапляють до групи МНМА. Облік МНМА ведуть на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».

При цьому у п. 5.2 НП(С)БО 7 зазначено, що вартісні ознаки предметів, які входять до складу МНМА підприємство встановлює самостійно. На практиці вартісні критерії щодо класифікації необоротних активів (ОЗ та МНМА) підприємство встановлює у наказі про облікову політику. Про це, зокрема, сказано в листі Мінфіну України від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793. 

Тобто підприємство визначає, які необоротні матеріальні активи не суттєві за вартістю, тобто є малоцінними для підприємства. На практиці підприємства зазвичай орієнтуються на критерії, встановлені податковим законодавством.  Тобто підлаштовують бухгалтерський облік під потреби податкового обліку.

Нагадаємо, що критерії суттєвості Мінфін навів у листі від 29.07.2003 р. № 04230-04108. Так, суттєвість – це характеристики облікової інформації, які визначають її здатність впливати на рішення користувачів фінансової звітності. Об’єктами застосування суттєвості є, зокрема, окремі господарські операції та об’єкти обліку. Кількісні критерії і якісні ознаки суттєвості містить п. 2.20 «Основні засоби» Методичних рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 635.

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему обліку основних засобів, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Формування первісної вартості: що включаємо

Придбані або створені основні засоби зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю (п. 7 НП(С)БО 7).

За визначенням з п. 4 НП(С)БО 7 первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Первісна вартість об’єкта ОЗ складається з витрат, визначених п. 8 НП(С)БО 7.

Зверніть увагу, що до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) за рахунок запозичень (повністю або частково), не включають фінансові витрати. За винятком фінансових витрат, які включають до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до НП(С)БО 31 «Фінансові витрати».

А скажімо, при безоплатному отриманні основних засобів або при внесенні ОЗ до статутного капіталу підприємства орієнтуються на справедливу вартість, погоджену засновниками (учасниками) підприємства з урахуванням додаткових витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7 (п. 10 П(С)БО 7). Справедлива вартість – це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 НП(С)БО 7).

Також завважимо, що для об’єктів, переведених до основних засобів зі складу запасів визнають собівартість таких оборотних активів. Їх визначають відповідно до вимог НП(С)БО 9 «Запаси» та НП(С)БО 16 «Витрати» (п. 11 НП(С)БО 7).

До речі, п. 7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561, надає підприємствам можливість розширювати зазначену вище класифікацію. Для цього у групах (підгрупах) ОЗ поділяють на власні, орендовані і такі, що перебувають в експлуатації, запасі, оренді, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудові, частковій ліквідації тощо.

Завважимо, що у питаннях класифікації ОЗ (щодо наповнення об’єктами тієї чи іншої групи ОЗ) підприємство цілком може скористатися Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів суб’єктів державного сектору, затвердженими наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. № 11.

Документальне оформлення обліку придбання основних засобів

На практиці використовують форми первинних документів:

• з наказу Мінстату від 29.12.1995 р. № 352, незважаючи на те, що він втратив чинність. Тож підприємство може адаптувати ці форми первинки під свої потреби;
• форми, затверджені наказом Мінфіну від 13.09.2016 р. № 818, адже п. 6 цього наказу дозволяє всім комерційним підприємствам використовувати їх;
• власноруч розроблені форми з дотриманням вимог щодо обов’язкових реквізитів згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996.

Також підтвердженням придбання ОЗ слугують чеки, накладні, акти приймання-передачі, митні декларації тощо.

Амортизація основних засобів

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (п. 4 НП(С)БО 7). Загальні правила нарахування амортизації знаходимо у п.п. 22-30 НП(С)БО 7. Об’єктом амортизації вважають вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій): первісна або переоцінена вартість основних засобів.

Відповідно до  НП(С)БО 7:

• амортизацію нараховують щомісяця починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт ОЗ визнано придатним для корисного використання;
• при використанні виробничого методу нарахування амортизації починається з дати, що
• настає за датою визнання об’єкта придатним для корисного використання;
• нарахування амортизації припиняють починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта ОЗ, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію;
• при перегляді строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних ОЗ амортизацію нараховують, виходячи з  нового строку корисного використання, починаючи  з  місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання;
• при застосуванні виробничого методу нарахування амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об’єкта ОЗ.

У бухобліку амортизацію обліковують так:

• за об’єктами виробничого призначення (включаючи об’єкти, взяті у фінансову оренду) – за дебетом 23 «Виробництво» та кредитом субрахунку 131 (якщо об’єкт ОЗ використовується безпосередньо у виробництві);
• за дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» та кредитом 131 (якщо об’єкт ОЗ загальновиробничого призначення);
• за об’єктами ОЗ, які забезпечують збут готової продукції (товарів, послуг) – за дебетом рахунку 93 «Витрати на збут» та кредитом субрахунку 131;
• за об’єктами загальногосподарського (адміністративного) призначення – за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати» та кредитом субрахунку 131.

Якщо підприємство передало об’єкти ОЗ в операційну оренду або має на балансі об’єкти соціально-культурного та житлово-комунального призначення, то амортизацію нараховують за дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» та кредитом субрахунку 131.

У наступній статті ми розглянемо:

облік ремонту, модернізації та реконструкції ОЗ;

нюанси переоцінки основних засобів;

оформлення та облік вибуття і списання основних засобів.