Депозитні операції підприємства: правові основи, облік, оподаткування

Правові основи депозитних операцій підприємства

Відповідно до ст. 1058 ЦКУ за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Відносини банку та клієнта вкладного рахунку за таким договором регулюються договором банківського рахунка (глава 72 ЦКУ), якщо інше не встановлено главою 71 ЦКУ або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладають у письмовій формі, інакше цей договір визнають нікчемним.

Види депозиту

У п. 2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій та операцій з ощадними сертифікатами банку, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516 (далі – Положення № 516), наведені наступні терміни:

• вклад (депозит) – грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;
• вклад (депозит) на вимогу – грошові кошти або банківські метали, залучені банком від вкладника або які надійшли для вкладника на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника;
• вклад (депозит) строковий – грошові кошти або банківські метали, залучені банком від вкладника або які надійшли для вкладника на умовах повернення вкладу зі спливом установленого договором строку.

Сама ж вкладна (депозитна) операція позиціонується, як  операція банку із залучення, зокрема, грошових коштів від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок вкладника в банку на договірних засадах.

Нюанси вкладних (депозитних) операцій

При залученні грошових коштів на вклад (депозит) банк:

• регулює договором та внутрішніми документами особливості вкладу (депозиту);
• самостійно встановлює процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями.

Проценти на вклад (депозит) банк (п. 6 Положення № 516):

• нараховує від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів, до дня, який передує поверненню грошових коштів вкладнику або списанню з вкладного (депозитного) рахунку вкладника з інших підстав;
• сплачує вкладнику порядку та строки установлені договором банківського вкладу.

Завважимо: банкам забороняється в односторонньому порядку (п. 6 Положення № 516):

• змінювати умови укладених договорів банківського вкладу;
• зменшувати розмір процентної ставки (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, установлених законом.

Бухгалтерський облік депозитних операцій

Бухоблік, зокрема, вибір облікових рахунків залежить від виду депозиту. Пояснимо.

Відповідно до п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» грошові кошти (гроші) – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Фінансові інвестиції за суттю є активами, які утримуються (контролюються) підприємством з метою отримання економічних вигід від їх володіння.

Так, коли кошти розміщені:

• на строк до 12 місяців – це короткострокий депозит;
• на строк більше 12 місяців – це довгостроковий депозит.

Якщо кошти розміщені без зазначення строку, мовиться про депозит до запитання (на вимогу).

Облік короткострокового депозиту

Для обліку такого депозиту використовують субрахунок 351 «Еквіваленти грошових коштів», адже еквіваленти грошових коштів – це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошей і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості (п. 3 НП(С)БО 1). Проценти (відсотки) за таким депозитом обліковують на субрахунку 733 «Інші доходи від фінансових операцій». Саме тут відповідно до Інструкції №  291 узагальнюється інформація про інші доходи від фінансової діяльності, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 73 «Інші фінансові доходи». Зокрема, відсотки, отримані за строковими депозитними вкладами.

Щодо дати визнання доходу по процентам. Нагадаємо, що проценти – це плата за використання коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству (п. 4 НП(С)БО 15 «Дохід»). На практиці дохід від процентів визнається згідно з умовами договору, незалежно від дати їх виплати, зазвичай нарахування здійснюється щомісяця.

Нарахування процентів за строковими депозитами відображають за Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» Кт 733 «Інші доходи від фінансових операцій». Первинним документом, що підтверджує дату визнання процентів, служить договір банківського вкладу. Тобто слід орієнтуватися на договір, у якому має зазначатися період нарахування відсотків за депозитом. Перерахування процентів на поточний рахунок вкладника підтверджується банківською випискою та відображається за Дт 311 Кт 373.

Прикладом короткострокового депозиту назвемо депозит овернайт. Депозитом овернайт признают депозит на строк не більше одного операційного дня (на ніч/вихідні та святкові дні).

Облік довгострокового депозиту

Для цього застосовують субрахунок 184 «Інші необоротні активи» або субрахунок 143 «Інвестиції непов’язаним сторонам». Коли до строку повернення залишається менше 12 місяців, такий депозит переводять у короткостроковий, тобто Дт 351 Кт 184 (143).

Проценти (відсотки) за таким депозитом обліковують на субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності», адже відповідно до Інструкції № 291 саме тут узагальнюється, зокрема, інформація про відсотки, отримані на залишки коштів на поточних рахунках у банках або депозитних рахунках до запитання.

Облік депозиту на вимогу (до запитання)

З огляду на визначення з п. 3 НП(С)БО 1 (див. вище) у цьому випадку використовують субрахунки 313 «Інші рахунки у банку в національній валюті», 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті». Проценти за такими депозитами відображають на субрахунку 719.

Особливості обліку інвалютних депозитів

Інвалюта на депозиті – це монетарна стаття, її слід перераховувати на курсові різниці на кожну дату балансу, а також на дату повернення (закриття депозиту). Нарахування процентів за валютним депозитом відображають проведенням: за кредитом 719 (якщо депозит на субрахунку 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті») або 733 (коли депозит на субрахунках 184, 143 або 351) за курсом НБУ на таку дату. Це також монетарна стаття, яку перераховують на курсові різниці, зокрема, на дату зарахування процентів на поточний інвалютний рахунок підприємства.

Зауважимо, що вибір субрахунків для відображення курсових різниць залежить від рахунку, на якому обліковують суму депозиту.

Позитивну курсову різницю відносять:

• на субрахунок 714 «Дохід від операційної курсової різниці» (якщо депозит на субрахунку 314);
• на субрахунок 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» (якщо депозит на субрахунках 184, 143 або 351).

Від’ємну курсову різницю відносять:

• на субрахунок 945 «Втрати від операційної курсової різниці» (якщо депозит на субрахунку 314);
• на субрахунок 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» (коли депозит на субрахунках 184, 143 або 351).

Якщо вам важливі нюанси обліку не лише на тему обліку депозиту, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Оподаткування депозитних операцій

Депозит (вклад) – це кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів (пп. 14.1.44 ПКУ).

Проценти – це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається, зокрема, платіж за використання коштів, залучених у депозит (пп. 14.1.206 ПКУ).

ПКУ встановлює певні особливості оподаткування депозитних операцій.

Податок на прибуток

ПКУ не передбачає різниці для коригування фінансового результату до оподаткування на суму процентів, які отримує підприємство за депозитним договором. Тому платники податку на прибуток (як малодохідники, так і великодохідники) визначають фінрезультат за даними бухобліку на підставі належним чином оформлених первинних документів (див., наприклад, ІПК ДПСУ від 21.02.2025 р. № 905/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК).

ПДВ

Відповідно до пп. 196.1.5 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції, з залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного).

Операція з отримання відсотків за депозитом не є постачанням послуг чи постачанням товарів згідно пп.«а» та пп. «б» п. 185.1 ПКУ. Отже така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ. З огляду на це суми відсотків за депозитом у декларації з ПДВ не відображають.

Єдиний податок

Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ПКУ доходом юрособи – платника єдиного податку третьої групи є будь-який грошовий дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в готівковій та/або безготівковій формі. За огляду на пп. 14.1.206 ПКУ проценти, отримані від банку за користування коштами, зокрема, на депозитному рахунку включаються до доходу юрособи – платника єдиного податку третьої групи.

Також відсотки за депозитом включаються до загальної суми доходу при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва юрособою – платником ЄП 4 групи, оскільки відповідають умовам визначення доходу (див. категорію 108.02.04 ЗІР).