Додаткова відпустка на дітей

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи передбачена ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки) та ст. 182-1 Кодексу законів України про працю (далі – КЗпП).

Так, одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (див. ст. 73 КЗпП).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Окремі нюанси надання додаткової відпустки на дітей

Додаткова відпустка одинокій матері. Мінекономіки України в листі від 10.06.2022 р. № 4712-06/36178-09 (далі – лист № 4712), зокрема, зазначив, що наразі у трудовому законодавстві відсутнє визначення поняття «одинока мати». Рівночасно Мінекономіки посилається на п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9, у якому сказано, що одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Крім того, у листі № 4712 Мінекономіки акцентує увагу, що законодавством також не визначено такої категорії, як «інша жінка, яка виховує дитину сама». Тож на думку Мінекономіки до такої категорії жінок доцільно відносити, зокрема:

• розлучену жінку;
• жінку, яка виховує дитину без батька, у тому числі і жінку, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, і при цьому батько визнав дитину;
• жінку, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, оскільки батько у дитини є.

Одинока матір має право на додаткову соціальну відпустку на дітей віком до 18 років. Принаймні про це говорить Мінекономіки у листі № 4712, базуючись на тому, що ст. 19 Закону про відпустки дитини розповсюджує вік до 15 років, якщо один з батьків двох або більше дітей такого віку. Тож у ситуації з одинокою матір’ю слід зважати на загальні норми законодавства. А саме на ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»: дитина – це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Ще важливим є те, що законодавство не обмежує прав матері на додаткову соціальну відпустку, якщо жінка  отримує аліменти на дитину.

Хто з батьків може скористатися додатковою відпусткою

Відповідно до згаданих вище норм Закону про відпустки та КЗпП додаткова відпустка, зокрема, надається одному з батьків. Тож кожний з батьків дитини може скористатися відпусткою, якщо інший її не використав.

Документи на отримання додаткової відпустки

Цього питання Мінекономіки торкалося неодноразово. Скажімо, у листі № 4712 фахівці міністерства щодо переліку документів, які має надати одинока матір для підтвердження статусу «одиначки» та отримання додаткової соціальної відпустки відмітили: чинним законодавством на сьогодні не визначено конкретного переліку таких документів.

Тому на думку Мінекономіки роботодавцю має бути пред’явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини. І роботодавець з урахуванням наданих документів вже приймає рішення про надання такої соціальної відпустки.

Щодо переліку документів, які має надати той з батьків дитини, хто хоче отримання додаткову відпустку на дітей зазначимо. У листі Мінекономіки від 05.06.2023 р. № 4706-05/26141-09 (далі – лист № 4706) сказано, що один з батьків – претендентів на таку відпустку повинен надати роботодавцю документ, що засвідчує факт її невикористання у відповідному робочому році.

І тут само Мінекономіки акцентує увагу, що законодавством не визначено конкретного переліку таких документів, тому «…роботодавцю може бути надано будь-який документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що відповідна відпустка не надавалась. Рішення про надання додаткової оплачуваної відпустки приймається керівником з урахуванням наданих документів».

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему додаткових відпусток на дітей, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Додаткова відпустка на дітей під час іншої соціальної відпустки

Щодо цього питання, знову-таки, звернемося до пояснень Мінекономіки, викладених у листі № 4706. Тут закцентовано, що законодавством про працю не передбачено надання двох соціальних відпусток, що надаються для виховання дітей, одночасно за один і той же самий період.

Тож Мінекономіки вважає, що працівник не може піти у відпустку, передбачену ст. 19 Закону про відпустки, у періоді перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або у відпустці без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку.

Інші нюанси надання додаткової відпустки

Додаткову відпустку, зазначену у ч. 1 ст. 19 Закону про відпустки, надають понад щорічні відпустки, передбачені ст.ст. 75, 76 КЗпП, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами. Таку відпустку можна перенести  на інший період або продовжити у відповідності зі ст. 80 КЗпП.

Наприклад, у листі № 4706 теж зазначено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки і в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу.

У листі № 4706 Мінекономіки звертає увагу: «Чинним законодавством не заборонено надання соціальної відпустки тому з батьків дітей, хто претендує на отримання цієї відпустки у відповідному робочому році, якщо він на момент подання заяви про її надання з якихось причин не відпрацював жодного календарного дня у цьому році».

Отже на думку Мінекономіки, якщо працівник на момент подання заяви на соціальну відпустку за робочий рік не відпрацював жодного календарного дня у робочому році, так як перебував у простої, щорічних оплачуваних та/або не оплачуваних відпустках, після використання цих відпусток може скористатися своїм правом на зазначену соціальну відпустку за відповідний робочий рік.  З урахуванням вищезазначеного при звільненні працівнику роботодавець має виплатити грошову компенсацію за всі не використані дні додаткової соціальної відпустки, передбаченої ст. 19 Закону про відпустки.

Крім того, у листі № 4706 зазначено, що ст. 19 Закону про відпустки не забороняє надання додаткової оплачуваної відпустки одному з батьків дітей, інший з яких знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. По зауваженню Мінекономіки це стосується також і права на виплату компенсації за всі не використані дні такої відпустки у разі звільнення.

Слід додати, що строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей не передбачено. Тож право на таку відпустку не втрачається в році досягнення дитиною граничного віку для її надання.

Крім того, у листі № 4706 зауважено, що працівник, який має право на соціальну відпустку, але з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку. І в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні таких відпусток (ст. 24 Закону про відпустки).