Доходи фізособи: відповіді на актуальні запитання

? ТОВ – емітент корпоративних прав виплачує дивіденди іноземному засновнику – фізособі. Як оподатковувати цей дохід з огляду на міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування?

Позиція податківців у цьому питання усталена: вони здавна вважають, що вираз у міжнародних договорах про уникнення подвійного оподаткування «можуть оподатковувати в іншій Договірній державі» (див., наприклад,  Конвенцію між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал) не свідчить про право вибору платників податків. Зокрема, в ІПК ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.09.2020 р. № 3819/ІПК/04-36-04-05-11сказано: «…положення … Конвенції…не можуть трактуватись як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав… буде здійснюватись оподаткування одержаного доходу…».

За наявності такого формулювання дохід нерезидента – фізособи оподатковують в Україні.  Позицію про відсутність права обирати країну оподаткування податківці, зокрема, виклали в Рекомендаціях щодо застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування (див. лист ДПСУ від 27.12.2012 р. № 12744/0/71-12/12-1017).

Завважимо, що така позиція контролерів базується на Модельній конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку (далі – Конвенція ОЕСР). Зокрема, у коментарях до неї пояснюється неможливість обирати країну – місце оподаткування. А про те, що Коментарями до Конвенції ОЕСР треба послуговуватися, розтлумачуючи правила та особливості  застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування див. у листі ДПАУ від 30.03.2011 р. № 3917/5/12-0216.

Аналогічний підхід знаходимо, наприклад, у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 р. у справі № 2а-16434/12/2670. Відповідно до неї для вирішення розглянутої справи суд вважає за необхідне використання також і положень Коментарів ОЕСР до Модельної конвенції, які застосовуються як додаткове джерело тлумачення міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Отже, за загальним підходом місце оподаткування доходів нерезидента (юр- та фізособи) обирати не можна. Але ТОВ при виплаті дивідендів іноземному засновнику може застосувати ставку оподаткування, передбачену відповідним міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування для певного виду доходу, у т. ч. для дивідендів.

Загальний порядок застосування будь-якого міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх похо­дження з України встановлює ст. 103 ПКУ.

Нагадаємо, що застосовувати положення міжнародних договорів щодо оподаткування доходів нерезидентів можна за умови, якщо:

• одержувач доходу є бенефіціарним власником такого доходу (п.п. 103.2, 103.3 ПКУ);
• нерезидент надав довідку, яка підтверджує його податкове резидентство в країні, з якою укладено міжнародний договір, й інші документи, передбачені міжнародним договором (п.п. 103.2, 103.4 ПКУ).

Якщо вам важливі нюанси обліку не лише на тему ПДФО з доходів фізосіб, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

? Чи потрібно сплачувати ПДФО з вартості візитівок, які підприємство замовило для працівників, як з додаткового блага?

Спочатку з’ясуємо для чого взагалі підприємство замовляє візитівки для працівників. Використання візитівок, на наш погляд, безперечно пов’язано з госпдіяльністю підприємства: адже на них позначають прізвища і посади працівника (як представника підприємства), назву підприємства, його логотип, адресу, робочі номери телефонів тощо. Тобто мовиться про інформацію, як призначена для потенційних контрагентів підприємства (постачальників, покупців, інших зацікавлених осіб). Погодьтеся, що така інформація, отримана третіми особами аж ніяк не приносить додаткове благо безпосередньо працівнику, згаданому на цій візитівці.   

Нагадаємо, що додаткове благо визначено в пп. 14.1.47 ПКУ: додаткові блага –

кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

А візитівки використовуються безпосередньо у процесі трудової діяльності працівника, а отже фактично пов’язані з виконанням ним робочих обов’язків.

АЛЕ! Податківці вважають, що у разі видачі роботодавцем візитних карток для працівників, на яких зазначені, зокрема, логотип, реквізити суб’єкта господарювання та особисті дані конкретного працівника виникає об’єкт оподаткування ПДФО.

На думку податківців: візитні картки, виготовлені для працівників, на яких зазначені, зокрема, логотип, реквізити суб’єкта господарювання та особисті дані конкретного працівника, є додатковим благом, отриманим платником податків від роботодавця та їх вартість включається до загального оподаткованого місячного доходу, з якого утримується податок за ставкою, встановленою п. 167.1 ПКУ (18%).

Тобто по факту інформацію на візитівці, зокрема, про працівника (прізвище, посада тощо) вважають рекламою, яку оплачує підприємство за працівника, оплачуючи замовлення візитівок для нього. А це дохід працівника в негрошовій формі.

До речі, є певні судові рішення щодо цього на користь неоподаткування працівника (див. постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.02.16 р. у справі № 810/4818/ 13-а1): «Візитна картка містить інформацію про підприємство (його назву, адресу, робочі телефони підприємства, його електронну пошту, основні напрямки діяльності, посаду відповідного співробітника на даному підприємстві). Ці дані необхідні при проведенні ділових переговорів, сприяють оперативному обміну інформацією в ході господарської діяльності, допомагають встановити взаємозв’язки з представниками — контрагентами підприємства, а не сприяють одержанню персональних вигід особою.

Враховуючи викладене, витрати на придбання візитних карток <…> є витратами підприємства, які підлягають включенню до складу адміністративних витрат, і не є додатковим благом платника податку, з якого належить утримати ПДФО».