Електронні гроші в Україні

Електронні гроші в Україні мають власну історію. Нагадаємо, що до недавнього часу особливості випуску електронних грошей і здійснення операцій з ними регулював Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі – Закон № 2346). Відповідно до п.15.1 ст. 15 Закону № 2346 електронні гроші класифікувались, як одиниці вартості, що зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі. А порядок випуску електронних грошей, їх використання та інші нюанси поводження с електронними грошима встановлювало Положення про електронні гроші в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 04.11.2010 р. № 481 (далі – Положення № 481).

Але останнім часом багато чого змінилося у сфері е-грошей. Закон № 2346 втратив чинність – на підставі Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 р. № 1591-IX (далі – Закон № 1591). Пішло в небуття й Положення № 481, його замінило Положення про випуск електронних грошей та здійснення платіжних операцій з ними, затверджене постановою Правління НБУ від 29.09.2022 р. № 210 (далі – Положення № 210). Новації щодо електронних грошей торкнулися й питань оподаткування. Мовиться про Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг» від 12.01.2023 р. № 2888-ІХ (далі – Закон № 2888). Закон № 2888 набере чинності 01.04.2023 р.

Електронні гроші: поняття

Електронні гроші – це одиниці вартості, що зберігаються в електронному вигляді, випущені емітентом електронних грошей для виконання платіжних операцій (у т. ч з використанням наперед оплачених платіжних карток багатоцільового використання), які приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж їх емітент, та є грошовим зобов’язанням такого емітента електронних грошей (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591). А ст. 3 Закону №  1591 уточнює, що електронні гроші є грошовими коштами та існують лише в безготівковій формі (формі записів на рахунках).  Фізичні та юридичні особи для проведення платіжних операцій та розрахунків використовують у випадках, передбачених чинним законодавством, можуть використовувати електронні гроші, які номіновані в гривні.

Не належать до електронних грошей одиниці вартості, які (ст. 58 Закону № 1591):

• обліковуються суб’єктом господарювання, який їх випустив, або містяться на будь-якому фізичному носії і використовуються в обмежений спосіб, зокрема дають змогу їх держателю придбавати товари і послуги лише у суб’єкта господарювання, який випустив зазначені одиниці вартості, незалежно від його місцезнаходження;

• використовуються абонентом оператора телекомунікацій для оплати та споживання цифрового контенту за допомогою будь-якого телекомунікаційного, цифрового пристрою, за умови, що вартість таких послуг включено оператором до рахунка абонента за телекомунікаційні послуги. 

Під цифровим контентом розуміють товари чи послуги, що створюються і постачаються (надаються) виключно в електронному вигляді, споживаються з використанням технічних (цифрових, електронних) пристроїв та не передбачають використання або споживання фізичних товарів чи послуг (п. 95 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591).

Розглянемо також інші поняття, які пов’язані з обігом електронних грошей.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону № 1591 емітенти електронних грошей для здійсненні платіжних операцій з електронними грошима мають право відкривати користувачам електронні гаманці. 

Емітент електронних грошей –  установа електронних грошей або інша визначена Законом № 1591 юридична особа, яка надає платіжні послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у т. ч. відкриття та обслуговування електронних гаманців, та має право на надання такої платіжної послуги (п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591). 

Електронний гаманець – обліковий запис для обліку, зберігання електронних грошей та здійснення операцій з ними (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591).

Емітенти мають право відкривати електронні гаманці (ч. 3 ст. 64 Закону № 1591):

• юрособам із місцезнаходженням на території України та їх відокремленим підрозділам;
• відокремленим підрозділам юросіб – нерезидентів, які провадять підприємницьку діяльність від імені юрособи – нерезидента на території України;
• ФОП;
• фізичним особам;
• фізособам – нерезидентам України.

Установа електронних грошей –  юрособа, яка отримала право на надання платіжної послуги з випуску та виконання платіжних операцій з електронними грошима (п. 91 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591).

Іноземна платіжна установа/іноземна установа електронних грошей – юрособа –  нерезидент, яка відповідно до законодавства держави, в якій вона зареєстрована, має право надавати платіжні послуги (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591).

Користувач платіжних послуг – фізична або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591).

Споживач –  фізична особа, яка отримує або має намір отримати платіжну послугу для задоволення особистих потреб, не пов’язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю (п. 82 ч. 1 ст. 1 Закону № 1591).

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему електронних грошей, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар

Обіг електронних грошей: випуск, погашення

Відповідно до ст. 57 Закону № 1591 випускати електронні гроші в Україні можуть виключно:

• банки;
• установи електронних грошей;
• філії іноземних платіжних установ;
• оператори поштового зв’язку;
• НБУ;
• органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у т. ч. відкриття та обслуговування електронних гаманців відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 1591 належать до фінансових платіжних послуг. Надавати такі послуги можуть особи зі статусом емітента, для чого їм потрібно отримати відповідну ліцензію (крім НБУ, банків, органів державної влади та місцевого самоврядування).  А розпочати свою діяльність емітенти електронних грошей вправі після внесення відомостей про них до Реєстру платіжної інфраструктури.

Згідно зі ст. 59 Закону № 1591 умови випуску, використання та погашення електронних грошей визначаються внутрішніми положеннями емітента та зазначаються в договорі про надання платіжних послуг, укладеному між емітентом та користувачем. 

Інформація про такі умови, у т. ч. щодо розміру плати за погашення електронних грошей, має надаватися користувачу перед укладенням договору. Емітент має право встановлювати граничний строк обігу випущених ним електронних грошей з моменту їх надання користувачу. Водночас цей строк не може бути меншим за строк дії договору між емітентом та користувачем.

Електронні гроші вважаються випущеними з моменту отримання емітентом (комерційним агентом) коштів користувача. Як залучити комерційних агентів для забезпечення використання електронних грошей, дізнаємося зі ст. 61 Закону № 1591.

Емітент може випускати електронні гроші шляхом надання користувачу передплачених платіжних інструментів (платіжних карток багатоцільового використання тощо).

Емітент зобов’язаний погасити електронні гроші на вимогу (ч. 3 ст. 59 Закону № 1591). При цьому:

• емітент погашає електронні гроші, вилучаючи з обігу пред’явлені користувачем електронні гроші в обмін на готівку або на кошти, перераховані на поточний/платіжний рахунок користувача;
• емітенту заборонено обмежувати право користувача на погашення електронних грошей;
• емітент зобов’язаний погасити випущені ним електронні гроші, пред’явлені користувачем до погашення, за їх номінальною вартістю відповідно до умов договору;
• після пред’явлення користувачем електронних грошей до погашення емітент зобов’язаний негайно погасити електронні гроші та забезпечити виплату користувачу відповідної суми коштів в обмін на вилучені з обігу електронні гроші.

Стягувати плату за погашення електронних грошей до закінчення строку дії договору, укладеного між емітентом та користувачем, емітент не має права.

Зверніть увагу, що користувач – споживач має право пред’являти електронні гроші до погашення в обмін на готівку або на кошти, що перераховуються на його поточний або платіжний рахунок. Користувач – суб’єкт господарювання має право пред’являти електронні гроші до погашення виключно в обмін на кошти, що перераховуються на його поточний або платіжний рахунок.

Користувачі мають право отримувати та використовувати електронні гроші, номіновані в іноземній валюті, які випущені емітентами – нерезидентами за межами України  (ч. 4 ст. 59 Закону № 1591). Платіжні операції з використанням електронних грошей, номінованих в іноземній валюті, здійснюються з дотриманням валютного законодавства України.

Що цікаво: наразі діє постанова Правління НБУ від 24.02.2022 р. № 18, п. 16 якої зупиняє випуск, розповсюдження та операції із застосуванням електронних грошей на період дії воєнного стану. Сам Закон № 1591 не містить якихось обмежень щодо електронних грошей під час війни. 

Електронні гроші в ПКУ

Законом № 2888 внесено чимало змін до ПКУ щодо використання електронних грошей у податкових відносинах. Зокрема, сплачувати податки та збори можна в готівковій або безготівковій формі (у т. ч. з використанням електронних грошей), крім випадків, передбачених ПКУ або митним законодавством. Щоправда, прийняття на єдиний рахунок електронних грошей не допускається. 

Електронні гаманці поряд зі звичними банківськими рахунками можуть бути заблоковані, заарештовані, з них можуть здійснюватися стягнення  для погашення податкового боргу.

Емітенти електронних грошей повинні повідомляти ДПС про відкриття електронних гаманців для ФОП чи юридичних осіб. Випуск електронних грошей звільняється від оподаткування ПДВ.

Фізичні особи – платники податків повинні сплачувати податки і збори, встановлені ПКУ через банки, або небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей.

Нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до ст. 64 Закону № 1591 зобов’язані стати на облік у контролюючих органах. А знімають їх з обліку після закриття електронних гаманців у емітентах електронних грошей за умови відсутності на території України інших об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням. 

Інформація емітентів електронних грошей про відкриття (закриття) електронних гаманців платників податків є підставою для внесення змін до облікових даних таких платників. 

Цікавими є питання використання електронних грошей платником ПДФО, отриманих на відрядження або під звіт, позаяк Закон № 2888 виклав п. 170.9 ПКУ у новій редакції. 

Зокрема, у пп. 170.9.4 ПКУ зазначено, що Звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт складається та подається платником податку у паперовій або електронній формі.

Нагадаємо, що наразі форму авансового звіту та порядок його складання затверджено наказом Мінфіну України від 28.09.2015 р. № 841. І всі вимоги орієнтуються на паперову форму такого звіту. Тож,  скоріш за все, тут очікуються певні зміни з огляду на новації Закону № 2888. 

Загалом платник податку має відзвітувати й надати всі підтвердні документи до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому він (пп. 170.9.3 ПКУ):

• завершує таке відрядження;

• завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка видала кошти/електронні гроші під звіт.

У разі якщо під час відрядження чи виконання окремих цивільно-правових дій платник податку застосував для проведення розрахунків платіжний інструмент, включаючи корпоративний (бізнесовий) платіжний інструмент або особистий платіжний інструмент, чи його реквізити та списання коштів/електронних грошей за понесеними витратами здійснюється надавачем платіжних послуг пізніше дати, коли платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії, загальний місячний строк продовжують ще на один календарний місяць.

Якщо під час відрядження або виконання окремих цивільно-правових дій платник податку застосував платіжні інструменти, включаючи корпоративні (бізнесові) платіжні інструменти або особисті платіжні інструменти, чи їх реквізити, для проведення розрахунків у безготівковій формі та/або для отримання готівки в межах суми добових витрат та за відсутності оподатковуваного доходу, звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, не складається і не подається (пп. 170.9.4 ПКУ).

Ми ще повернемося до питань застосування електронних грошей, зокрема, у розрахунках в електронній комерції та обліку таких операцій.