Фактичні перевірки у 2023 році

Проведення фактичних перевірок не припиняється під час війни (пп. «в» п. 69.2 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, далі – ПКУ). З фактичною перевіркою приходять  без попередження платника податків (суб’єкта господарювання (юрособу, ФОП)) – за місцем фактичного провадження ним діяльності, розташування його господарських або інших об’єктів права власності. В ході такої перевірки контролери досліджують дотримання норм законодавства щодо (пп. 75.1.3 ПКУ):

питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій – згідно вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №  265/95-ВР (далі – Закон про РРО);

ведення касових операцій – з огляду на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. №  148 (далі – Положення № 148);

щодо наявності ліцензій, свідоцтв – відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.95 р. №  481/95-ВР;

виробництва, купівлі, продажу тощо підакцизних товарів;

дотримання роботодавцем законодавства відносно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) згідно вимог Кодексу законів про працю України.

Загальні засади проведення фактичної перевірки

Фактичну перевірку проводять дві і більше посадових особи контролюючого органу. При такій перевірці мають бути присутні посадові особи суб’єкта господарювання або його представник та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Умови допуску податківців до перевірки визначено п. 81.1 ПКУ, згідно з яким представники ДПС зобов’язані пред’явити:

• направлення на перевірку, яке дійсне за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, скріпленого печаткою;

• копію наказу про проведення перевірки, котрий як і направлення, теж дійсний за наявності підпису та печатки;

• службове посвідчення осіб, зазначених у направленні на проведення перевірки.

Ненадання перелічених документів або пред’явлення, але з порушеннями вимог до їх змісту, встановлених п. 81.1 ПКУ, є підставою для недопущення контролерів до перевірки. 

Згідно з п. 81.2 ПКУ в разі законної відмови суб’єкта господарювання та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску контролерів до перевірки ті мають скласти не пізніше наступного робочого дня акт у двох примірниках, у якому зафіксовано відмову, із зазначенням її причин, один із яких вручити під підпис одразу після складання суб’єкта господарювання та/або його уповноваженій особі.

Перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій посадовці з ДПС можуть провести контрольну розрахункову операцію. При цьому мають бути дотримані вимоги Закону про РРО, Положення № 148 з врахуванням Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій із використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою КМУ від 23.08.2000 р. №  1336.

Також під час фактичної перевірки може проводитися хронометраж господарських операцій (п. 80.8 ПКУ). Згідно  пп. 14.1.264 ПКУ хронометраж – це  процес спостереження за господарською діяльністю суб’єкта господарювання, який провадять під час фактичних перевірок та застосовують контролери з метою встановлення реальних показників діяльності суб’єкта господарювання, що відбувається на відповідному місці її провадження.

За результатами хронометражу перевіряльники складають довідку. Вона має містити  підписи посадовців податкового органу та суб’єкта господарювання (його представника та/або осіб, що фактично здійснюють господарські операції).

Виключний перелік підстав для проведення фактичної перевірки містить п. 80.2 ПКУ. Фактична перевірка можлива:

• внаслідок перевірки контрагента суб’єкта господарювання, зокрема, якщо виникла підозра про можливі порушення таким платником податків законодавства;

• за умови отримання інформації про можливі порушення від державних органів або органів місцевого самоврядування;

• за письмовим зверненням покупця (споживача), зокрема, при незабезпеченні можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему перевірок, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар

Строк проведення фактичної перевірки

За п. 82.3 ПКУ цей строк не має перевищувати 10 діб. У деяких випадках фактичну перевірку можуть продовжити, але не більше ніж на 5 діб і лише за рішенням керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи). Підставами для продовження строку перевірки визнають:

• заяву суб’єкта господарювання (за необхідності подання ним документів щодо питань перевірки);

• змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб’єкта господарювання та/або його господарських об’єктів.

Оформлення результатів фактичної перевірки

Відповідно до п. 86.1 ПКУ результати фактичних перевірок оформлюють актом або довідкою, коли не виявлено порушень. 

Згідно п. 86.5 ПКУ акт від імені суб’єкта господарювання підписує його законний представник (посадова особа, керівник господарського об’єкта – місця проведення фактичної перевірки). Якщо мовиться про перевірки дотримання вимог Закону про РРО, то акт від імені суб’єкта господарювання може підписати, наприклад, касир РРО/ПРРО.

У разі незгоди представника суб’єкта господарювання з результатами перевірки складається акт про відмову підписання акту перевірки. Якщо представник СГ відмовляється навіть від отримання примірника акту про результати перевірки, тоді акт надсилається йому за правилами, встановленими для вручення податкових повідомлень-рішень (п. 58.3, ст. 42 ПКУ).

Відмова суб’єкта господарювання або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акту перевірки або отримання його примірника не звільняє такого суб’єкта від обов’язку сплатити визначені контролерами за результатами перевірки грошові зобов’язання (п. 86.6 ПКУ).