Фінансова звітність: обов’язковий аудит

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі – Закон про бухоблік) певні категорії підприємств зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським висновком. У зв’язку з цим у більшості підприємств виникають запитання щодо необхідності проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності, зокрема, за 2024 рік і відповідальності за порушення порядку її оприлюднення. Також актуальним є питання щодо того, який орган уповноважений перевіряти дотримання норм ст. 14 Закону про бухоблік. Давайте разом пошукаємо відповіді на ці та інші запитання.

Хто повинен оприлюднювати фінансову звітність

Коло підприємств, які зобов’язані оприлюднювати фінансову звітність, і порядок такого оприлюднення містить ст. 14 Закону про бухоблік. Додаткові роз’яснення щодо цього знаходимо також у листі Мінфіну від 07.12.2018 р. № 35210-06-5/32299. Вимоги щодо оприлюднення фінансової звітності за категоріями підприємств узагальнено в таблиці.

Таблиця. Оприлюднення фінансової звітності за 2024 рік

Отже однією з умов оприлюднення фінансової звітності підприємствами є подання аудиторського висновку. Тобто обов’язковість аудиту фінансової звітності, у тому числі за 2024 рік встановлена ст. 14 Закону про бухоблік для зазначених вище підприємств.

Підприємства, що становлять суспільний інтерес

До них згідно з ч. 1 ст. 1 Закону про бухоблік належать:

• підприємства – емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на регульованому ринку капіталу або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію;
• банки;
• страховики; недержавні пенсійні фонди;
• інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які належать до великих підприємств.

Суб’єкти природних монополій на загальнодержавному ринку

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. № 1682-III суб’єкт природної монополії – це суб’єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії. Крім того, саме вищезгадана норма визначає, що таке природна монополія. Поняття «загальнодержавний ринок» містить п. 1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМКУ від 05.03.2002 р. № 49-р: це ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію держави.

Зведений перелік суб’єктів природних монополій (як щомісячно на загальнодержавному, так і на регіональному ринку) розміщується на офіційному вебсайті АМКУ (п. 7 Порядку складання та ведення зведеного переліку суб’єктів природних монополій, затвердженого розпорядженням АМКУ від 28.11.2012 р. № 874-р.).

Зведений перелік природних монополій можна знайти за посиланням.  

Суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у видобувних галузях

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прозорості у видобувних галузях» від 18.09.2018 р. № 2545-VIII видобувні галузі – галузі промисловості, пов’язані з геологічним вивченням надр, у тому числі з дослідно-промисловою розробкою родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, реалізацією видобутої продукції, діяльність у яких здійснюється відповідно до спеціального дозволу на користування надрами та угоди про умови користування надрами, на підставі договору (угоди) щодо користування надрами, та/або пов’язані із діяльністю з транспортування трубопроводами природного газу, нафти та газового конденсату, у тому числі з метою транзиту.

А суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у видобувних галузях, вважають фізичну особу – підприємця чи юридичну особу, які здійснюють діяльність у сфері геологічного вивчення надр, у тому числі з дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, видобування корисних копалин загальнодержавного значення, реалізації видобутої продукції, відповідно до спеціального дозволу на користування надрами та угоди про умови користування надрами, на підставі договору (угоди) щодо користування надрами, та/або діяльність з транспортування трубопроводами природного газу, нафти та газового конденсату, у тому числі з метою транзиту.

Фінансові установи

Відповідно до п. 65 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» від 14.12.2021 р. № 1953-IX фінансова установа – це юридична особа, метою створення якої є здійснення діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії. Не є фінансовими установами надавачі супровідних послуг, які одночасно не надають також фінансові послуги, а також інші особи, які отримали ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи.

Якщо вам важливі нюанси обліку не лише на тему аудиту фінансової звітності, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Обов’язковий аудит: що потрібно знати

Обов’язковий аудит фінансової звітності – це, зокрема, аудит фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) суб’єктів господарювання  (їх груп), утворень без статусу юридичної особи, які відповідно до законодавства зобов’язані оприлюднити або надати таку фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність), користувачам фінансової звітності разом з аудиторським звітом (пп. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21.12.2017 р. № 2258-VII, далі – Закон № 2258). Проводять обов’язковий аудит суб’єкти аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених Законом № 2258.

Отже, головним і єдиним критерієм для визначення суб’єктів господарювання, які підпадають під обов’язковий аудит, є обов’язок, оприлюднити або надати фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність) користувачам фінансової звітності разом із аудиторським звітом.

Звертаємо увагу, що перелік інформації, яку вказують в аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту, встановлено ч. 3 ст. 14 Закону № 2258.

В аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту підприємства, що становить суспільний інтерес, додатково до інформації, зазначеної у ч. 3 ст. 14 Закону № 2258, має наводитися, зокрема, інформація  передбачена ч. 4 ст. 14 Закону № 2258.

У разі проведення обов’язкового аудиту декількома суб’єктами аудиторської діяльності (спільне проведення аудиту) вони повинні дійти згоди щодо результатів обов’язкового аудиту і надати спільний аудиторський звіт. У разі неузгодження позицій кожен суб’єкт аудиторської діяльності повинен навести свою думку в окремому пункті аудиторського звіту із відповідним обґрунтуванням (ч. 5ст. 14 Закону № 2258).

Додамо, що  особливості проведення обов’язкового аудиту та аудиту підприємств, що становлять суспільний інтерес наведено в розд. VI Закону № 2258.

Особливості визначення суми винагороди за послуги з обов’язкового аудиту фінансової звітності містить ст. 26 Закону № 2258. Наприклад, забороняється встановлення суми винагороди за надання таких послуг на підставі наперед визначених умов до результатів надання аудиторських послуг або результатів їх використання, зокрема залежно від висловленої думки в аудиторському звіті.

Звертаємо також увагу на рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.06.2023 р. № 714. Ним затверджено форми повідомлень, що подаються до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку підприємством, що становить суспільний інтерес, про суб’єкта аудиторської діяльності, який надаватиме послуги з аудиту фінансової звітності.

Відповідальність за непроведення обов’язкового аудиту

Закон про бухоблік не містить норму щодо відповідальності за відсутність аудиторського висновку, тобто за непроведення аудиту фінансової звітності. А Закон № 2258 у розд. VIII говорить лише про професійну відповідальність аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності.

Рівночасно ст. 163-16 КУпАП визначає, що за  порушення порядку оприлюднення фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності разом з аудиторським звітом тягне за собою накладення штрафу від 17000 до 34000 грн. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від 34000 до 51000 грн.

Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням порядку оприлюднення фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності разом з аудиторським звітом (ст. 244-22 КУпАП).

Від імені Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення має право виконавчий директор Інспекції із забезпечення якості.

Додамо, що наразі відсутній чіткий механізм накладення адміністративних штрафів у випадку непроведення обов’язкового аудиту. Водночас, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається КУпАП та іншими законами України. Оскільки такий порядок відсутній як Законі про бухоблік, так і в Законі № 2258 застосовуються загальні правила, встановлені КУпАП.

Загальні правила визначають осіб, яких може бути притягнено до адмінвідповідальності, осіб та розмір такої відповідальності, (ст. 163-16 КУпАП); орган, який розглядає справи про порушення вимог ст. 163-16 – Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю (ст. 244-22  КУпАП); осіб, які мають право складати протоколи про адмінпорушення (ст. 255 КУпАП).

Відповідальність під час воєнного стану

Згідно з пп. 4-2 п. 1 Закону України від 03.03.2022 р. № 2115-IX підприємства можуть оприлюднювати річну фінансову звітність у повному обсязі протягом 3 місяців після закінчення воєнного стану за весь період її неоприлюднення.

На період дії воєнного стану та протягом трьох місяців після його завершення посадові особи підприємств звільняються від адмвідповідальності за порушення строків оприлюднення фінансової звітності разом із аудиторським звітом.

Платники податку на прибуток, які зобов’язані проводити аудит звільняються від:

• штрафів за неподання або несвоєчасне подання ДПС повного комплекту річної фінансової звітності з аудиторським звітом;
• відповідальності за подання уточнюючої декларації до річної декларації з податку на прибуток (у разі, коли аудиторська перевірка виявить помилки у фінансовій звітності, які вплинули на показники поданої річної декларації з податку на прибуток (пп. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).