Фінансовий моніторинг в Україні по-новому: чого чекати?

Дата публікації
22 Кві 2021

28 квітня 2020 року почав діяти Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 р. № 361-IX (далі – Закон про фінмоніторинг).

Аналіз нового Закону про фінмоніторинг

Із прийняттям Закону про фінансовий моніторинг збільшено порогову суму фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу, з 150000 грн до 400000 грн.

Крім цього, Закон про фінмоніторинг зменшив ознаки, за наявності яких фінансова операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, з 17-ти до 4-х.

Дія закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізосіб – підприємців, юросіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, органи місцевого самоврядування, правоохоронні та розвідувальні органи, інші державні органи України.

Фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу

Відповідно до закону, фінансовому моніторингу підлягають операції на суму від 400000 грн за наявності однієї з ознак:

  • зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б один із учасників фінансової операції або банк такого учасника знаходиться в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;
  • фінансові операції з публічними діячами;
  • фінансові операції із переказу коштів за кордон, у т.ч., до держав, віднесених КМУ до офшорних зон;
  • фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).

Для суб’єктів, які проводять лотереї та/або азартні ігри, фінансовому моніторингу підлягають операції на суму від 55000 грн.

Субєкти первинного фінансового моніторингу

У ст. 6 Закону України про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ) є:

  • банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;
  • платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем;
  • товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами;
  • професійні учасники фондового ринку (ринку цінних паперів), крім осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку;
  • оператори поштового зв’язку, інші установи, які надають послуги з переказу коштів (поштового переказу) та здійснення валютних операцій;
  • філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, що надають фінансові послуги на території України;
  • спеціально визначені СПФМ (крім осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин):
    • суб’єкти аудиторської діяльності;
    • бухгалтери, суб’єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку;
    • суб’єкти господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування;
    • адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально;
    • нотаріуси;
    • суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги;
    • особи, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;
    • суб’єкти господарювання, що надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, а також суб’єкти господарювання, що надають за винагороду консультаційні послуги, що пов’язані з купівлею-продажем нерухомого майна;
    • суб’єкти господарювання, що здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них;
    • суб’єкти господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри;
  • постачальники послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів;
  • інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Ризикоорієнтований підхід (Risk-Based Approach)

Законом про фінмоніторинг запроваджено застосування ризик-орієнтованого підходу при здійсненні фінансового моніторингу.

Згідно з п. 53 ст. 1 Закону про фінмоніторинг ризик-орієнтований підхід – це визначення (виявлення), оцінка (переоцінка) та розуміння ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію таких ризиків залежно від їх ступеня.

Норми ст. 7 Закону про фінмоніторинг зобов’язують СПФМ у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов’язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від СПФМ, способом надання (отримання) послуг.

У законі перелічено ознаки клієнтів, стосовно яких СПФМ зобов’язаний встановити високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) та неприйнятно високий ризик ділових відносин, а також вживати заходів для мінімізації ризику щодо неприбуткових організацій, у тому числі благодійних.

Критерії ризиків визначаються СПФМ самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених НБУ та Держфінмоніторингу.

Запровадження механізму належної перевірки

У п. 34 ст. 1 Закону про фінмоніторинг запроваджено поняття «належна перевірка», як заходи, що включають:

  • ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника);
  • встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності;
  • встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції;
  • проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фіноперацій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у СПФМ інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у т.ч. в разі необхідності, про джерело коштів, пов’язаних з фінопераціями);
  • забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.

Нормами ст. 11 Закону про фінмоніторинг установлено, що належну перевірку клієнтів здійснює СПФМ в разі:

  • встановлення ділових відносин;
  • наявності підозри;
  • здійснення переказів (у т.ч. міжнародних) без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 30000 грн, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у т.ч. в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за 400000 грн;
  • проведення фінансової операції з віртуальними активами на суму, що дорівнює чи перевищує 30000 грн;
  • виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта;
  • проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує 400000 грн.

Процедура верифікації по-новому

Згідно з п. 6 ст. 1 Закону про фінмоніторинг верифікація – це заходи, що вживаються СПФМ з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих СПФМ ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність.

Частина 7 ст. 11 Закону про фінмоніторинг зобов’язує СПФМ здійснювати верифікацію клієнта на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел. Офіційні документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані.

У свою чергу, ч.ч. 8-9 ст.11 Закону містять перелік ідентифікаційних даних, які мають встановити СПФМ під час верифікації резидентів (фізосіб, ФОП, юросіб) та нерезидентів, а також трастів та інших подібних правових утворень.

Повторна верифікація клієнта (його представника) не є обов’язковими, якщо ця особа раніше була верифікована згідно з вимогами закону, за умови відсутності у СПФМ підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними (ч. 14 ст.11 Закону про фінмоніторинг).

Виявлення кінцевих бенефіціарних власників

У п. 30 ст. 1 Закону про фінмоніторинг визначено, що кінцевий бенефіціарний власник – це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником є:

  • для юросіб – будь-яка фізособа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юрособи (у т.ч. через ланцюг контролю/володіння);
  • для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, – засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодонабувач або група вигодонабувачів, а також будь-яка інша фізособа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (у т.ч. через ланцюг контролю/володіння);
  • для інших подібних правових утворень – особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

У ч. 7 ст.11 Закону про фінмоніторинг перелічено дії, які вчиняє СПФМ з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника, а саме:

  • витребовує та отримує від клієнта – юрособи структуру власності такого клієнта;
  • встановлює щодо трасту або іншого подібного правового утворення відомості про осіб, які здійснюють вирішальний вплив на його діяльність (у т.ч. через ланцюг контролю/володіння);
  • використовує дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших джерелах;
  • має вжити належних заходів для перевірки достовірності інформації щодо кінцевого бенефіціарного власника та пересвідчитися, що він знає, хто є кінцевим бенефіціарним власником, здійснюючи обґрунтовані заходи для розуміння права власності (контролю) та структури власності.

У Законі наголошено, що СПФМ при встановленні кінцевого бенефіціарного власника клієнта не повинен покладатися виключно на Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Якщо під час належної перевірки СПФМ виявить розбіжностей між даними в ЄДР та інформацією про кінцевих бенефіціарних власників клієнта, отриманою у результаті перевірки клієнта, СПФМ зобов’язаний повідомити про це Держфінмоніторинг.

Нові підходи до роботи з публічними діячами

У п. 47 ст. 1 Закону про фінмоніторинг окреслено, що політично значущі особи – це фіособи, які є національними, іноземними публічними діячами та діячами, які виконують публічні функції в міжнародних організаціях.

Тобто, статус «політично значущої особи» щодо публічних діячів з метою фінмоніторингу не обмежується жодним строком. Разом з тим, для визначення належності клієнта або кінцевого бенефіціарного власника клієнта до політично значущих осіб, членів їх сімей або пов’язаних з ними осіб СПФМ має використовувати декілька надійних джерел інформації та вживає заходів для перевірки отриманої інформації.

Норми п. 13 ст.11 закону визначають, що СПФМ зобов’язаний додатково під час належної перевірки здійснювати стосовно клієнтів, які (кінцеві бенефіціарні власники яких) є політично значущими особами, членами їх сімей та особами, пов’язаними з політично значущими особами, такі заходи:

  • мати належну систему управління ризиками з метою виявлення факту належності клієнта або кінцевого бенефіціарного власника клієнта до зазначеної категорії;
  • одержувати дозвіл керівника СПФМ для встановлення (продовження) ділових відносин, проведення (без встановлення ділових відносин) фінансових операцій на суму, що дорівнює чи перевищує 400000 грн (незалежно від того, проводиться така фіноперація одноразово чи як кілька фіноперацій, що можуть бути пов’язані між собою);
  • вживати достатніх заходів з метою встановлення джерела статків (багатства) та джерела коштів, з якими пов’язані ділові відносини чи операції з такими особами;
  • здійснювати на постійній основі поглиблений моніторинг ділових відносин.

У разі якщо політично значуща особа перестала виконувати визначені публічні функції, СПФМ зобов’язаний продовжувати не менше ніж протягом 24-х місяців враховувати її триваючі ризики та вживати перелічених вище заходів, поки не переконається в тому, що такі ризики відсутні.

Нові вимоги до процедури переказу коштів

Закон про фінмоніторинг змінив процедуру фінансового моніторингу грошових переказів.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 14 Закону про фінмоніторинг у разі ініціювання переказу в межах України на суму, що є меншою ніж 30000 грн, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у т.ч. в іноземній валюті, такий переказ повинен супроводжуватися як мінімум:

  • номером рахунка/електронного гаманця або унікальним номером електронного платіжного засобу платника (ініціатора переказу);
  • номером наперед оплаченої картки багатоцільового використання та номером рахунка або унікальним номером електронного платіжного засобу отримувача;
  • номером наперед оплаченої картки багатоцільового використання, а в разі відсутності рахунка/електронного гаманця – унікальним обліковим номером фіноперації.

Згідно з ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 14 Закону про фінмоніторинг у разі здійснення переказу в межах України, що перевищує 30000 грн, або здійснення переказів за межі України, такі перекази повинні супроводжуватися:

  • інформацією про платника (ініціатора переказу):
    • фізособу (ФОП) – прізвище, ім’я та по батькові; номер рахунка/електронного гаманця, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фіноперації, який дає змогу здійснити відстеження операції; місце проживання (або місце перебування фізособи – резидента чи місце тимчасового перебування фізособи – нерезидента в Україні) або номер (та за наявності – серію) паспорта громадянина України, або РНОКПП, або дату і місце народження;
    • юрособу – повне найменування; місцезнаходження або ідентифікаційний номер згідно з ЄДРПОУ (для резидентів), номер рахунка/електронного гаманця, з якого списуються кошти, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фіноперації;
    • траст або інше подібне правове утворення – повне найменування; місцезнаходження, номер рахунка/електронного гаманця, з якого списуються кошти, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фіноперації;
  • інформацією про отримувача переказу коштів:
    • фізособу (ФОП) – прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, номер рахунка/електронного гаманця, на який зараховуються кошти, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фіноперації;
    • юрособу – повне найменування, номер рахунка/електронного гаманця, на який зараховуються кошти, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фіноперації;
    • траст або інше подібне правове утворення – повне найменування, номер рахунка/електронного гаманця, на який зараховуються кошти, а в разі відсутності рахунка – унікальний обліковий номер фіноперації.

Як зазначено у ч. 18 ст. 14 Закону, фінмонторинг не здійснюється щодо:

  • операцій зняття коштів з власного рахунка;
  • переказу коштів готівкою в межах України у сумі, що є меншою ніж 5000 грн, та відсутності ознак пов’язаності такої фінансової операції з іншими фінопераціями, що в сумі перевищують 5000 грн;
  • переказу коштів з метою сплати податків, зборів, платежів та пені або переказу коштів за житлово-комунальні послуги;
  • переказу коштів, у разі якщо використовуються електронні платіжні засоби або електронні гроші для оплати товарів чи послуг і номер електронного платіжного засобу та/або наперед оплаченої картки багатоцільового використання супроводжує переказ на всьому шляху руху коштів;
  • переказу коштів на суму, що є меншою ніж 30000 грн, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у т.ч. в інвалюті, для зарахування на рахунок отримувача виключно з метою оплати вартості товарів, робіт, послуг, погашення заборгованості за кредитом за умови, що СПФМ може здійснити відстеження через отримувача та визначити особу, яка уклала договір з отримувачем;
  • переказу коштів, коли платник (ініціатор переказу) і отримувач є СПФМ, що надають послуги з переказу коштів, а також діють від власного імені та за власний рахунок;
  • переказу коштів між платником (ініціатором переказу) і отримувачем платежу, що проводиться через посередника, уповноваженого вести переговори та укладати договір купівлі-продажу товарів або послуг від імені платника (ініціатора переказу) або отримувача;
  • операції із забезпечення проведення переказу коштів, що здійснюються операторами послуг платіжної інфраструктури.

Удосконалення процедури замороження активів

У п. 25 ст. 1 Закону про фінмоніторинг запроваджено поняття «замороження активів» – заборона на здійснення переказу, конвертування, розміщення, руху активів, пов’язаних з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, на основі резолюцій Ради Безпеки ООН, рішень іноземних держав, суду.

Відповідно до ст. 22 Закону про фінмоніторинг, СПФМ зобов’язаний негайно заморозити активи, пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Після замороження активів СПФМ повідомляє клієнту у письмовій формі про таке замороження на його письмовий запит.

СПФМ зобов’язаний негайно розморозити активи:

  • не пізніше наступного робочого дня з дня виключення особи чи організації з переліку осіб, активи яких підлягають замороженню;
  • не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від СБУ інформації про те, що така особа за результатами перевірки не є включеною до переліку.

В межах механізму замороження активів СПФМ та Держфінмоніторинг здійснюють зупинення фіноперацій (ст. 23 Закону про фінмоніторинг).

Так, СПФМ, що здійснює або забезпечує здійснення фіноперацій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов’язаний зупинити такі фіноперації у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення

У свою чергу, Держфінмоніторинг приймає рішення про зупинення фіноперацій або надає відповідні доручення за наявності таких підстав:

  • у разі отримання запиту уповноваженого органу іноземної держави (ч. 3 ст. 31 Закону);
  • у разі отримання повідомлень про фінансові операції, здійснення яких зупинено (ч. 2 ст. 23 Закону);
  • у разі виникнення підозр (ч.3 ст. 23 Закону);
  • у разі наявності мотивованої підозри (ч. 9 ст. 23 Закону);
  • у разі не підтвердження за результатами перевірки ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення (ч. 9 ст. 23 Закону);
  • у разі отримання інформації від правоохоронного органу (ч. 9 ст. 23 Закону).

Відповідальність за порушення вимог Закону про фінмоніторинг

Види відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи розповсюдження зброї масового знищення, встановлені у ст. 32 Закону про фінмоніторинг.

Юрособи (крім банків), які здійснювали фіноперації з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансували тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення, можуть бути ліквідовані за рішенням суду.

Банки, які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансували тероризм чи розповсюдження зброї масового знищення, можуть бути ліквідовані за рішенням НБУ шляхом відкликання банківської ліцензії.

До СПФМ у разі невиконання (неналежного виконання) вимог законодавства застосовуються такі заходи впливу:

  • письмове застереження;
  • анулювання ліцензії та/або інших документів, що надають право на здійснення діяльності, з провадженням якої в особи виникає статус СПФМ, у встановленому законодавством порядку;
  • покладення на СПФМ обов’язку відсторонення від роботи посадової особи такого СПФМ;
  • штрафи (у розмірах, встановлених ч. 5 ст. 32 Закону про фінмоніторинг);
  • укладення письмової угоди із СПФМ, за якою СПФМ зобов’язується сплатити визначене грошове зобов’язання та вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, забезпечити підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо.

За одне порушення не може бути застосовано більше одного заходу впливу. Але у разі вчинення двох і більше видів порушень розмір штрафу визначається шляхом додавання за кожен вид порушення.

Як свідчить проведений вище аналіз, Закон про фінмоніторинг суттєво удосконалив законодавство у сфері фінансового моніторингу, зокрема, розширив фінмоніторинг фізичних осіб. Однак навіть через рік з моменту початку його дії ще далеко не всі СПФМ почали виконувати покладені на них зобов’язання.

Проходить набір
Онлайн-конференція AVS
  • Вже скоро
  • Податок на прибуток
  • ПДВ
  • Бухгалтерія ФОП
  • Зарплата і кадри
Анастасія Волевач Світлана Шанайда Ірина Тимошенко
Коментарі 0

    Отримайте PDF Чек-лист

    Експрес-аудит правильності Вашої бухгалтерії

    Актуальні вебінари
    Онлайн-конференція AVS
    • Вже скоро
    • Податок на прибуток
    • ПДВ
    • Бухгалтерія ФОП
    • Зарплата і кадри
    Анастасія Волевач Світлана Шанайда Ірина Тимошенко
    Найближчі курси
    Онлайн-курс “Бухгалтер-Експерт”

      Отримайте навички, якими повинен володіти єдиний / головний бухгалтер для ...

      Анастасія Волевач
      Спікер Анастасія Волевач
      12 Лют 2021
      Онлайн-курс з Перевірок

        Навчіться проходити перевірки Податкової впевнено і без штрафів усього за 5 ...

        Ігор Січеславський
        Спікер Ігор Січеславський
        Онлайн-курс по 1С Бухгалтерія 2.0 + BAS

          Навчіться використовувати 1С на 100%, працювати швидко та без помилок за 5 ...

          Світлана Шанайда
          Спікер Світлана Шанайда
          Онлайн-курс з Податку на Прибуток

            Навчіться вести облік податку на прибуток без помилок, завдяки комплексному ...

            Галина Морозовська
            Спікер Галина Морозовська