Кредиторська заборгованість в 2026 році: визнання, інвентаризація, списання

Кредиторська заборгованість – важлива стаття балансу підприємства. Помилки у її визнанні, інвентаризації чи списанні можуть призвести до викривлення фінансової звітності, штрафів та навіть податкових донарахувань. Розбираємо, коли саме виникає кредиторська заборгованість, як правильно її інвентаризувати та в яких випадках можна безпечно списати.

Що таке кредиторська заборгованість і коли вона виникає

Визнання кредиторської заборгованості в бухобліку

Види кредиторської заборгованості в обліку: поточна, довгострокова та безнадійна 

Інвентаризація кредиторської заборгованості: обов’язкова процедура та її практичне значення 

Списання кредиторської заборгованості

Що таке кредиторська заборгованість і коли вона виникає

Кредиторська заборгованість – це зобов’язання підприємства перед іншими особами (юридичними чи фізичними), що виникли внаслідок минулих подій і погашення яких у майбутньому призведе до зменшення економічних вигод.

Згідно з  НП(С)БО 11 «Зобов’язання» кредиторською заборгованістю визнають зобов’язання, щодо яких існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому та які можна достовірно оцінити.

Найпоширеніші види:

• заборгованість перед постачальниками та підрядниками за отримані товари, роботи, послуги;
• отримані від покупців аванси;
• нарахована, але не виплачена заробітна плата;
• заборгованість з податків і зборів;
• зобов’язання за позиками, векселями, орендою тощо.

Див. також статтю  «Кредиторська заборгованість: облік, списання» 

Визнання кредиторської заборгованості  у бухгалтерському обліку

Вже зʼясували, що кредиторська заборгованість – це зобовʼязання. А відповідно до п. 5 НП(С)БО 11  зобов’язання визнається, якщо одночасно виконуються умови:

Існує ймовірність зменшення економічних вигод унаслідок погашення зобов’язання.

Сума зобов’язання може бути достовірно оцінена.

Тобто виникає обов’язок, який можна обчислити в грошовій формі і який у майбутньому призведе до вибуття активів або іншого способу погашення.

У бухгалтерському обліку кредиторська заборгованість узагальнюється насамперед на рахунках класу 6 «Поточні зобов’язання» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (наказ Мінфіну України від 30.11.1999 № 291) (далі – Інструкція № 291).

Основні рахунки для відображення кредиторської заборгованості:

• рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»;
• рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами»;
• рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням»; 
• рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці»; 
• рахунок 67 «Розрахунки з учасниками»; 
• рахунок 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Довгострокові зобов’язання відображаються на рахунках класу 5 «Довгострокові зобов’язання» (рахунки 50-53, 55), а їх поточна частина переноситься на відповідні рахунки класу 6. Тому важливо в обліку вірно класифікувати кредиторську заборгованість за строком погашення. 

Види кредиторської заборгованості в обліку: поточна, довгострокова та безнадійна

Відповідно до п. 6 НП(С)БО 11 кредиторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується насамперед за строком погашення.

Поточна кредиторська заборгованість – це зобов’язання підприємства, які підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства, якщо він перевищує 12 місяців.

До поточної кредиторської заборгованості відносять:

• заборгованість перед постачальниками і підрядниками за отримані товари, роботи та послуги;
• короткострокові кредити та позики;
• поточну частину довгострокових зобов’язань;
• заборгованість з отриманих авансів;
• нараховану, але не виплачену заробітну плату;
• заборгованість перед бюджетом з податків і зборів;
• інші поточні зобов’язання.

Поточна кредиторська заборгованість відображається в обліку  за сумою погашення (номінальною вартістю) відповідно до п. 12 НП(С)БО 11.

Довгострокова кредиторська заборгованість — це зобов’язання, строк погашення яких перевищує 12 місяців з дати балансу.

До неї належать:

• довгострокові кредити банків і фінансові зобов’язання;
• довгострокова заборгованість за товари, роботи, послуги (при значній відстрочці платежу);
• інші зобов’язання, термін виконання яких виходить за межі одного року.

Довгострокові зобов’язання оцінюються за теперішньою вартістю з обов’язковим дисконтуванням, якщо вплив зміни вартості грошей у часі є суттєвим (п. 13 НП(С)БО 11).

Безнадійна кредиторська заборгованість – це зобов’язання підприємства, яке з об’єктивних причин не підлягає погашенню. У бухгалтерському обліку така заборгованість підлягає списанню з балансу з одночасним визнанням доходу.

НП(С)БО 11 не містить окремого терміна «безнадійна кредиторська заборгованість». Ключова норма – п. 5 НП(С)БО 11: якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, його сума включається до складу доходу звітного періоду.

На практиці причиною визнання кредиторської заборгованості безнадійною є:

• сплив строку позовної давності (загальний строк – 3 роки за ст. 257 ЦКУ; для штрафів і неустойок – 1 рік за ч. 2 ст. 258 ЦКУ; у ЗЕД-договорах може бути строк 4 роки);
• ліквідація кредитора – юридична особа-кредитор припинена без правонаступника (підтверджується витягом з ЄДР);
• прощення боргу кредитором (оформлюється договором або одностороннім повідомленням відповідно до ст. 605 ЦКУ).

Таким чином, правильне і своєчасне визначення безнадійної кредиторської заборгованості дозволяє коректно сформувати фінансовий результат і вірно скласти баланс. Саме тому регулярна інвентаризація розрахунків є ключовим інструментом для бухгалтера, який дає змогу вчасно виявити такі зобов’язання та відобразити їх у обліку.

Якщо вам важливі нюанси обліку не лише на тему обліку кредиторки, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Інвентаризація кредиторської заборгованості: обов’язкова процедура та її практичне значення 

Інвентаризацію розрахунків з кредиторами обов’язково проводять перед складанням річної фінансової звітності.

Відповідно до п. 11 Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Мінфіну України від 02.09.2014 № 879, інвентаризацію розрахунків дозволяють проводити не раніше ніж за три місяці до дати балансу. Наприклад, якщо дата балансу 31 грудня, то інвентаризацію розрахунків можна проводити з 1 жовтня і пізніше. Проведення інвентаризації раніше ніж за три місяці до дати балансу не заборонено, але такі дані на момент складання річної звітності вважаються  недостовірними.

Саме тому більшість підприємств проводять інвентаризацію кредиторської заборгованості в жовтні-листопаді (для звітності за рік, що закінчується 31 грудня). Це дає змогу отримати актуальні акти звірки, перевірити строки позовної давності та вчасно виявити безнадійну кредиторку для її списання.

Процедура інвентаризації оформлюється такими обов’язковими документами:

• Наказ керівника про проведення інвентаризації та створення інвентаризаційної комісії. У наказі призначається голова та члени комісії, вказується період і мета інвентаризації.
• Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами. 
• Довідка до акта інвентаризації.  Складається про кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності. 
• Протокол інвентаризаційної комісії. У протоколі фіксуються результати інвентаризації та приймається рішення щодо списання безнадійної кредиторської заборгованості.
• Наказ керівника про списання безнадійної кредиторської заборгованості. На підставі наказу (з посиланням на акт інвентаризації, довідку та протокол) бухгалтер робить проводки на списання та визнання доходу.

Див. також статтю «Розрахунки з дебіторами та кредиторами: як звіритися та підтвердити заборгованість» 

Списання кредиторської заборгованості

Списання кредиторської заборгованості – це заключний етап роботи з зобов’язаннями, коли підприємство визнає, що борг не підлягає погашенню. Підставою для списання є п. 5 НП(С)БО 11,  якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Тому при списанні кредиторської заборгованості найважливіше – правильно визначити період, у якому вона перестала підлягати погашенню. Для підприємства важливим  є не те, коли борг виявили або коли проводять річну інвентаризацію, а коли фактично виникла підстава для списання. Для платників податку на прибуток, які звітують поквартально, це особливо важливо, адже списана кредиторська заборгованість формує дохід саме того кварталу, в якому зобов’язання вже не підлягало погашенню.

Підставами для списання можуть бути, зокрема, прощення боргу кредитором, ліквідація кредитора без правонаступництва. Отже, списання можливе саме в тому періоді, коли відбулася відповідна подія і підприємство має документи, що її підтверджують.

Тому чекати річної інвентаризації не варто, якщо підстава для списання виникла раніше. У відповідному місяці або кварталі керівник має видати наказ про списання, а бухгалтер –  скласти бухгалтерську довідку та відобразити операцію в обліку. 

У бухгалтерському обліку списання кредиторської заборгованості відображають за дебетом рахунку відповідного зобов’язання і кредитом субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості». Інструкція № 291 прямо визначає, що на субрахунку 717 узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості. Тому відображення в бухгалтерському обліку будуть такими:

Дт 631 Кт 717, якщо списують заборгованість перед постачальником;

Дт 685 Кт 717, якщо списують іншу поточну кредиторську заборгованість.

Отже, щойно підприємство документально підтвердило, що борг більше не підлягає погашенню, воно повинне визнати дохід і списати зобов’язання саме у правильному звітному періоді. 

Висновки.

Кредиторська заборгованість потребує від підприємства не лише правильного первісного визнання, а й постійного контролю за її станом, строками погашення та підставами для подальшого обліку. Для цілей фінансової звітності важливо правильно класифікувати такі зобов’язання на поточні та довгострокові, а також своєчасно проводити інвентаризацію розрахунків, щоб виявляти прострочені або такі, що вже не підлягають погашенню, суми.