Мобільний зв’язок та інтернет: облік, оподаткування

Погодьтесь, у вирії технологій будь-яке підприємство не може обходитися без мобільного зв’язку та інтернету. Тож розглянемо особливості обліку та оподаткування витрат на них.

Інтернет-витрати

Витрати на підключення до інтернету можна класифікувати, як:

• створення локальної мережі для забезпечення роботи в інтернеті кожного працівника;
• підключення до інтернету через інтернет-провайдера (саме цей варіант ми й розглянемо далі).

Загалом, для бухгалтерського обліку витрат на інтернет мають бути відповідні підтвердні документи: акт виконаних робіт (наданих послуг), зокрема, від провайдера, рахунок, чек РРО (товарний чек) тощо).

На практиці факт використання інтернету в господарській діяльності підприємства, зазвичай, обґрунтовується на підставі наказу (розпорядження) керівника, який забороняє працівникам використовувати інтернет в особистих цілях.

Облік інтернет-витрат

Підключення до інтернету

Бухоблік. Мовиться про одноразові витрати, які належать до витрат поточного періоду (рахунок 92 «Адміністративні витрати» та/або рахунок 93 «Витрати на збут»), адже ми виходимо з того, що у підприємства є відповідна мережа, яка вже готова до експлуатації та підключення.

На практиці оплату інтернет-послуг здійснюють періодичними платежами за встановленими тарифами.

Нараховані платежі щомісячно списують на витрати періоду: на рахунок 92 та/або 93.

Якщо провайдеру перераховують передоплату за кілька звітних періодів наперед, то  спочатку ці платежі відображають на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», а потім щомісяця списують на поточні витрати.

Податок на прибуток. Підприємства витрати, що пов’язані з інтернет-витратами, відображають виключно за правилами бухгалтерського обліку.

ПДВ. Підприємство на загальних підставах відображає податковий кредит за отриманими

інтернет-послугами.

Мобільний зв’язок

Перш за все, потрібно заважати на те, що можливими є різні варіанти використання телефону на підприємстві, як необхідного засобу для забезпечення мобільного зв’язку.

Варіант 1. Мобільний телефон може бути власністю підприємства. Тоді його обліковують, як:

• необоротний актив – на субрахунку 104 «Машини та обладнання» або 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»,  якщо термін експлуатації більше 1 року (за умови, що вартість телефону відповідає критерію визнання не тільки за строком використання, а й за вартісним критерієм);
• оборотний актив – на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», якщо термін експлуатації менше 1 року.

Нагадаємо: для цілей оподаткування податком на прибуток необоротні активи, вартість яких не перевищує 20000 грн не вважаються основними засобами (пп. 14.1.138 ПКУ). Їх  обліковують винятково за правилами бухгалтерського обліку (мовиться, зокрема, про МНМА, якщо для них в бухгалтерському обліку встановлено вартісний поріг, що дорівнює 20000 грн).

Варіант 2. Телефон беруть у працівника в користування (операційну оренду). Тоді такий телефон можна обліковувати на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи»). У цьому випадку підприємство визнає витрати в сумі орендної плати, а у працівника – орендодавця виникає дохід, оподатковуваний ПДФО і військовим збором.  

Варіант 3. Телефон беруть у працівника в безоплатне користування (позичку). У цьому випадку отриманий телефон підприємство обліковує теж на позабалансовому рахунку 01.

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему обліку витрат на мобільний зв’язок та інтернет, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Доходи та витрати від безоплатного користування

Відповідь на це питання невизначена досі. З одного боку отриману послугу з безоплатного користування майном підприємство споживає в момент її надання, тому говорити про збільшення активів підприємства і зменшення зобов’язань підприємства відповідно до п. 5 НП(С)БО 15 «Дохід» немає підстав.

З іншого боку, мовиться про отримання в позичку майна, використання якого де-факто може призвести у його користувача до збільшення майбутніх економічних вигід. Тобто мовиться про певний дохід. Ми зважатимемо на цей варіант.

Але дохід у цьому випадку (за субрахунком 719 «Інші доходи від операційної діяльності») виникає у прямому зв’язку з витратами, зокрема, на оплату послуг мобільного зв’язку, якими користуються через такий телефон.

Тож під час визначення доходу від отримання в позичку телефону слід визнавати й витрати: Дт 23, 91, 92, 93, 94 (в залежності від напряму використання запозиченого телефону) Кт субрахунок 719.

Вважаємо, що при визначенні доходу варто орієнтуватися на розмір орендної плати, яку виплачують за оренду аналогічного об’єкта, отриманого в позичку.

Зверніть увагу! Свого часу в листі ГУ ДФС в м. Києві від 19.01.2017 р. № 1159/10/26-15-14-05-04-22 податківці щодо питання безоплатного користування транспортним засобом фізичної особи платником податку на прибуток порекомендували платнику податків звернутися до Мінфіну за роз’ясненням щодо обліку доходів і витрат за такими операціями.

На жаль, Мінфін досі (!) відмовчується, потрібно визнавати дохід від безоплатного користування за позичкою з одночасним визнанням витрат чи ні.  

Як підтвердити витрати на мобільний зв’язок

На практиці (з огляду на позицію податківців), крім первинних документів у вигляді виставлених рахунків від мобільних операторів, бажано пред’явити:

договори з оператором мобільного зв’язку (в разі їх наявності);

накази по підприємству про використання мобільного зв’язку;

правила (положення, порядки, журнали) використання мобільного зв’язку;

деталізації (розшифровки) рахунків на оплату тощо.

Також підприємства можуть скласти список працівників, яких забезпечують мобільним телефоном у зв’язку з виробничими потребами, або визначити перелік телефонних номерів, розмови за якими вестимуть працівники підприємства.

ПДФО, ЄСВ

У разі якщо з мобільних телефонів, які обліковуються на балансі юридичної особи (працедавця), працівником здійснюються виробничі розмови, то вартість цих розмов не розглядається як додаткове благо працівника (див. категорію 103.02 ЗІР).

Вартість послуг мобільного зв`язку (телефонних розмов з мобільного телефону, який знаходиться на балансі підприємства), що сплачуються за рахунок цього підприємства за здійснені його працівником невиробничі телефоні розмови, розглядається як додаткове благо, одержане працівником від свого працедавця.

З метою оподаткування вартість таких телефонних розмов включається до складу загального оподаткованого доходу працівника того місяця, коли підприємство здійснило їх оплату оператору мобільного зв`язку, і з її суми роботодавець – податковий агент зобов’язаний утримати податок на доходи фізичних осіб на загальних підставах за ставкою згідно з п. 167.1 ПКУ (18%) та перерахувати його до бюджету (див. категорію 103.02 ЗІР).

Рівночасно виникає питання чи є базою нарахування ЕСВ компенсована роботодавцем вартість невиробничих розмов працівників з мобільних телефонів, що рахуються на балансі ЮО. У категорії 201.03 ЗІР зазначено: постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, в якому не передбачено дохід у вигляді вартості невиробничих розмов працівниками з мобільних телефонів, що знаходяться на балансі роботодавця. Враховуючи викладене, базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати, яка включає компенсаційні виплати у вигляді вартості невиробничих розмов з мобільних телефонів, що знаходяться на балансі юридичної особи.

Також податківці звертають увагу: сума коштів, відшкодована працедавцем фізичній особі за використання власного мобільного телефону для виробничих потреб, у межах вартості мобільних розмов, не є додатковим благом та базою нарахування єдиного внеску за наявності відповідних документів, що підтверджують використання мобільного зв’язку виключно у виробничих цілях, зокрема це угода про надання послуг мобільного зв’язку, список працівників, які використовують власні мобільні телефони у зв’язку з виробничою необхідністю, розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв’язку абоненту, у яких відображаються час переговорів, номер адресата, а також вартість розмов тощо.