Неоплачувана відпустка під час війни і не тільки

Кожний працівник має право на відпустку. Наприклад, поряд із щорічною – наперед запланованою та внесеною до графіку відпусток – оплачуваною відпусткою працівник може скористатися й відпусткою за власний рахунок. З позиції розд. VI Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки) мовиться про відпустку без збереження заробітної плати, себто неоплачуваної відпустки. Але під час війни є певні особливості щодо надання працівнику такої відпустки.

Загальні засади відпустки без збереження заробітної плати

Стаття 25 Закону про відпустки окреслює коло осіб – працівників, яким відпустка без збереження заробітної плати надається в обов’язковому порядку та її тривалість. Зокрема, право на таку відпустку мають:

• сумісники – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
• працівники, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, – тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
• працівники на період проведення у відповідному населеному пункті антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Крім того, ст. 26 Закону про відпустки передбачена можливість надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін: за сімейними обставинами та з інших причин. Її термін погоджується між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не може бути більше 15 календарних днів на рік.

Вже тривалий час Україна перебуває на карантині. І за приписом ч. 2 ст. 26 Закону про відпустку термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін (ч. 2 ст. 26 Закону). Нагадаємо, що карантин триватиме до 31.05.2022 р. (п. 1 постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236).

Звертаємо увагу, що певні «сімейні обставини» можуть бути підставою:

• як для обов’язкової неоплачуваної відпустки згідно зі ст. 25 Закону про відпустки (наприклад, одруження самого працівника, догляд працівника за хворим рідним по крові або по шлюбу). У цьому випадку роботодавець не вправі відмовити працівнику, навіть якщо його відсутність нашкодить діяльності підприємства або замінити такого працівника на період неоплачуваної відпустки немає ким;
• так й для неоплачуваної відпустки згідно зі ст. 26 Закону про відпустки (наприклад, одруження брата, рідних дітей тощо). У цій ситуації для отримання відпустки сторони трудових відносин обов’язково мають дійти спільної угоди.

Як зазначає Мінпраці України  в листі від  18.03.2009 р. № 2961/0/14-09/06, працівник у заяві на ім’я роботодавця про надання зазначеної відпустки повинен вказати сімейні обставини чи інші причини, які призвели до необхідності у такій відпустці. Далі Мінпраці констатує: «Перелік цих причин законодавством не встановлено, оскільки важливість їх залежить від конкретних обставин, які можуть скластися в житті того чи іншого працівника. Тому рішення надавати чи не надавати працівникові з тієї чи іншої причини зазначену відпустку належить виключно до компетенції роботодавця».

Особливості надання відпусток у воєнний час

24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136), норми якого діятимуть протягом періоду воєнного стану. Щодо нюансів дії норм Закону № 2136 Мінекономіки висловився так: «Закон діє виключно на період воєнного стану. Незважаючи на те, що  воєнний стан введено в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, положення даного Закону застосовуються виключно з дня, наступного за днем його опублікування».

Тож погляньмо, що говорить Закон № 1236 про відпустки взагалі та про неоплачувані відпустки,  зокрема. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Якщо працівник не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, то відповідно до ст. 10 Закону про відпустки черговість надання відпусток визначається графіками відпусток. Затверджує такий графік власником або уповноважений ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Див. також Графік відпусток на 2022 рік

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються, зокрема:  

• особам віком до вісімнадцяти років;
• особам з інвалідністю;
• жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
• жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
• одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
• дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
• ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
• ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• батькам –  вихователям дитячих будинків сімейного типу;
• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

На період дії воєнного стану скасовуються обмеження щодо 15-денного терміну надання відпустки без збереження заробітної плати за погодженням між працівником та роботодавцем. Як і раніше, відпустка без збереження заробітної плати надаватиметься виключно з ініціативи працівника. Особливо це актуально, якщо працівник став вимушеним переселенцем, не може працювати  дистанційно або залишається в районі активних бойових дій. Тоді відпустка без збереження заробітної плати стає одним із варіантів для оформлення відсутності такого працівника на роботі.

Але не слід забувати про абз. 2 ст. 26 Закону про відпустки, за яким відпустка без збереження заробітної плати надається без обмеження терміну на період карантину. А  це період, нагадаємо, триватиме до 31.05.2022 р. включно, у той час як воєнний стан встановлено до 25.05.2022 р. (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.04.2022 р. № 2212-IX).

Себто якщо працівник вже знаходиться у «карантинній» відпустці, немає сенсу переоформлювати її на неоплачувану відпустку згідно ч. 3 ст. 12 Закону № 2136.

Зверніть також увагу, що ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 не містить якихось територіальних обмежень чи умов щодо надання відпустки без збереження заробітної плати протягом періоду дії воєнного стану. Зокрема,  Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) вважає: така відпустка може надаватись державним службовцям незалежно від місцезнаходження державного органу, в якому вони працюють. Себто ця норма застосовується в період дії воєнного стану на всій території України, а не лише  в областях, в яких ведуться активні бойові дії. За логікою, озвученою НАДС, такий підхід діє щодо надання неоплачуваних відпусток й іншими роботодавцями (юрособами, ФОП).