Обігрівальні прибори на підприємстві: придбання, облік, забезпечення клімат-контролю

Клімат-контроль: загальні положення

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII (далі – Закон про охорону праці) роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. У холодний період року діють відповідні умови забезпечення клімат-контролю.

Вимоги до температури повітря

Забезпечення нормативних показників мікроклімату в цілому регламентує, зокрема, ДСН 3.3.6.042-99 (Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень, затверджені постановою МОЗ України та Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1999 р. № 42). Ці норми поширюються на умови мікроклімату в межах робочої зони виробничих приміщень підприємств, закладів, установ тощо, незалежно від їхньої форми власності та підпорядкованості.

Отже ДСН 3.3.6.042-99 встановлює безпосередні параметри необхідного мікроклімату для виробничих приміщень для холодної доби. Нагадаємо, що холодний період року – період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря,  що дорівнює +10 град. C і нижче (див. табл. 1 та табл. 2).

Таблиця 1 

Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Таблиця 2

 Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Для запобігання можливому переохолодженню працівників у холодний період у приміщеннях, де на робочих місцях мікрокліматичні умови нижчі за допустимі величини, треба влаштовувати повітряні або повітряно-теплові завіси біля воріт, технологічних та інших отворів у зовнішніх стінах, а також тамбури-шлюзи (п. п. 2.1, 2.14 ДСН 3.3.6.042-99).

Ще додамо, що гігієнічну оцінку умов та характеру праці на робочих місцях працівників підприємств усіх форм власності регламентують Державні санітарні норми та правила «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджені наказом МОЗ України від 08.04.2014 № 248 (далі – Санітарні норми № 248).

Відповідно до п. 7 розд. І Санітарних норм № 248 шкідливими виробничими факторами вважають фізичні фактори, зокрема мікроклімат: температуру, вологість, швидкість руху повітря, інфрачервоне випромінювання.

Крім того, ДСН 3.3.6.042-99 для офісних працівників у холодний період року визначає такі температурні режими у приміщенні:

• оптимальна температура повітря – 21-24 °С;
• допустима температура повітря (нижня межа) – 20-21 °С.

3 метою забезпечення оптимального виробничого мікроклімату регламентується температура внутрішніх поверхонь виробничих приміщень, які огороджують робочу зону, конструкцій (стін, підлоги, стелі) або пристроїв (екранів), а також зовнішніх поверхонь технологічного обладнання та його огороджувальних пристроїв. Вона не повинна виходити більше ніж на 2 °С за межі оптимальної температури повітря, встановленої для певних категорій робіт згідно з ДСН 3.3.6.042-99. Якщо температура внутрішніх поверхонь огороджувальних конструкцій вища або нижча за оптимальну температуру повітря, робочі місця мають бути віддалені від них на відстань не менше 1 м.

Для попередження можливого переохолодження працюючих також:

• виділяють спеціальні місця для обігріву, встановлюють засоби для швидкого та ефективного обігрівання верхніх і нижніх кінцівок (локальний променево-контактний обігрів і т. ін.);
• встановлюють внутрішньозмінний режим праці та відпочинку, що передбачає можливість перерв для обігріву;
• забезпечують працюючих засобами індивідуального захисту (одяг, взуття, рукавиці).

Якщо у приміщенні буде занизька температура повітря, це створюватиме несприятливі мікрокліматичні умови для роботи працівників, що свідчитиме про порушення вимог законодавства про охорону праці.

Отже для підтримання оптимальної температури в робочих приміщеннях, де централізованого опалення недостатньо, підприємство може придбати обігрівачі (конвектори).

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему обліку придбання обігрівачів, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Придбання обігрівача

Бухгалтерський облік

З метою бухгалтерського обліку обігрівач в залежності від вартісного критерія вважають основним засобом або малоцінним необоротним матеріальним активом (МНМА) (п.п. 4, 5 НП(С)БО 7 «Основні засоби»). Адже очікуваний строк корисного використання (експлуатації) обігрівача, зазвичай, перевищує один рік.

Зазвичай, при встановленні вартісного критерію визнання МНМА платники податку на прибуток орієнтуються на пп. 14.1.138 ПКУ, за яким до основних засобів відносять необоротні активи вартістю вище 20000 грн.

Отже обігрівач з вартісним критерієм 20000 грн та менше визнають МНМА та обліковують на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». Якщо обігрівач відповідає критеріям його визнання основним засобом, то його на практиці обліковують на субрахунку 104 «Машини та обладнання» (див. п. 5 НП(С)БО 7, Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291).

Нарахування амортизації обігрівача

Якщо обігрівач визнано об’єктом основних засобів, то амортизацію нараховують протягом строку його корисного використання (п. 23 НП(С)БО 7). Амортизацію такого обігрівача нараховують із застосуванням одного з наступних методів (п. 26 П(С)БО 7):

• прямолінійного;
• зменшення залишкової вартості;
• прискореного зменшення залишкової вартості;
• кумулятивного.

Амортизацію нараховують починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому обігрівач почали використовувати за його призначенням. Припиняють амортизацію з місяця, наступного за місяцем вибуття обігрівача (п. 29 НП(С)БО 7).

Якщо мовиться про обігрівач – об’єкт МНМА, то є два варіанта (п. 27 НП(С)БО 7):

• у першому місяці використання амортизацію можна нараховувати  у розмірі 50% його вартості, а решту вартості – у місяці вилучення обігрівача з активів через невідповідність критеріям визнання активом

або

• у першому місяці використання 100% вартості списують з балансу і включають до складу витрат

Сума нарахованої амортизації обігрівача включається до складу витрат підприємства в залежності від місця використання обігрівачів: Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт 131, 132.

ПДВ

Право на податковий кредит за придбаним обігрівачем виникає на підставі податкової накладної, зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Податок на прибуток

Для платників податку на прибуток, які застосовують різниці з розд. ІІІ ПКУ ще застосовують податкову амортизацію основних засобів відповідно до ст. 138 ПКУ.  Обігрівач є основним засобом, адже його використання пов’язане із господарською діяльністю підприємства: для забезпечення належних умов праці на вимогу нормативних-правових актів про охорону праці.

Для цілей податку на прибуток такий обігрівач належить до групи 4 «Машини та обладнання» і амортизацію на нього нараховують не менше ніж п’ять років (пп. 138.3.3 ПКУ).

Якщо мовиться про обігрівач, який є МНМА, то він не підлягає податковій амортизації. Відповідно за ним не виникають різниць, передбачені ст. 138 ПКУ.