Курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах (п. 4 НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»).
При цьому валютним курсом для цілей бухобліку вважають виключно курс НБУ (п. 4 НП(С)БО 21). Отже курсові різниці виникають при коливаннях (змінах) курсу НБУ.
Курсові різниці визначають лише за монетарними статтями балансу.
До монетарних статей відносять, зокрема:
- валютні кошти – в касі та на банківських рахунках підприємства;
- дебіторську та кредиторську заборгованість у інвалюті, яка буде погашена грошима.
Отже якщо інвалютна заборгованість погашається не грошима, таку статтю вважають немонетарною.
За немонетарними статтями курсові різниці не розраховують (п. 7 НП(С)БО 21).
Наприклад, грошова заборгованість перед нерезидентом за імпортний товар є монетарною заборгованістю. Заборгованість нерезидента з постачання імпортного товару за отриманою від резидента передоплатою є немонетарною статтею.
Курсові різниці, що виникають за інвалютою та операціями з операційної діяльності відображають на субрахунках 714 «Дохід від операційної курсової різниці» (позитивна) та 945 «Втрати від операційної курсової різниці» (від’ємна).
Якщо курсові різниці пов’язані з фінансовою, інвестиційною чи іншою діяльністю, їх вважають неопераційними та враховують на субрахунках 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» та 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць».
Для монетарних статей в інвалюті НП(С)БО 21 встановлює дві дати визначення курсових різниць:
- дату здійснення господарської операції;
- дату балансу.
Зазвичай датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду.
У загальному випадку датами балансу є: 31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня.
На дату балансу всі монетарні статті перераховують за курсом НБУ на дату балансу, а немонетарні статті відображають за курсом на дату їхнього первинного визнання.
Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему обліку курсових різниць, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.
Як визначати курсові різниці за інвалютними монетарними статтями на дату госпоперації встановлює п. 8 НП(С)БО 21. Тут є два варіанти:
- у межах госпоперації;
- за всією статтею.
Підприємству своє рішення про вибір варіанту слід зафіксувати у наказі про облікову політику (п. 8 НП(С)БО 21).
Різниця в оцінках інвалюти за курсом НБУ та за курсом міжбанківського валютного ринку, наприклад, при купівлі-продажу інвалюти не є курсовою різницею: у бухобліку таку різницю зараховують або до складу доходів (Кт 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти») ), або до складу витрат (Дт 942 «Витрати купівлю-продаж іноземної валюти»).
Так, курсові різниці за монетарними статтями в іноземній валюті визначають на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовують валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.
Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).
Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з п. 9 НП(С)БО 21.
Курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов’язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу.
Курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов’язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.
За НП(С)БО 21 курсові різниці визначають за обсягом госпоперації, на дату якої, власне, проводять їх розрахунок. Нагадаємо, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV господарська операція – це дія чи подія, що викликає зміни у структурі активів чи зобов’язань, власному капіталі підприємства.
У вищенаведеній ситуації госпоперацією, на дату якої потрібно розрахувати курсові різниці, є кожне часткове погашення підприємством своїх зобов’язань за отримані товари перед нерезидентом. Оскільки ця подія призводить до змін у структурі зобов’язань та активів підприємства — зменшує її кредиторську заборгованість та водночас активи (кошти)
Отже, обсяг кожного окремого погашення кредиторки і буде обсягом госпоперації, у межах якого підприємству і слід розрахувати курсові різниці щодо грошової заборгованості перед нерезидентом.
Відповідно до листа Мінфіну від 01.03.2019 № 35210-06-5/6144 перекласифікувати кредиторську заборгованість в інструменти власного капіталу без згоди господарської одиниці, яка надавала позику і розміщена за межами України не можна. Тож щоб включити курсові різниці до іншого додаткового капіталу (субрахунок 423 «Накопичені курсові різниці»), підприємство має отримайте письмову згоду нерезидента.
Навчіться вести зарплатний і кадровий облік без помилок, завдяки комплексному ...
Навчіться використовувати 1С на 100%, працювати швидко та без помилок за 5 ...
