Облік претензій у розрахунках за господарськими договорами

Виконання умов господарського договору є обов’язковим для його сторін. Однак на практиці трапляється, що одна зі сторін договору не виконує своїх зобов’язань взагалі або частково, тим самим завдаючи шкоду іншій договірній стороні.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для врегулювання спору постраждала сторона, чиї права або законні інтереси порушено, має право звернутися до порушника з письмовою претензією.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ч. 1 ст. 225 ГКУ).

У разі необхідності відшкодування збитків суб’єкт господарювання чиї права або законні інтереси порушено з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (ч. 2. ст. 222 ГКУ). Претензія – це спосіб захисту порушених майнових прав у порядку досудового врегулювання спорів.

У претензії зазначаються:

• повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред’являється;
• дата пред’явлення і номер претензії;
• обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;
• докази, що підтверджують ці обставини;
• вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;
• сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;
• платіжні реквізити заявника претензії;
• перелік документів, що додаються до претензії.

Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Так, претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено ГКУ або іншими законодавчими актами. Обгрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов’язаний задовольнити.

При розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

Про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.

Бухгалтерський облік претензії

У заявника

Для бухгалтерського обліку претензій, наприклад, неустойки за порушення договірних зобов’язань застосовують субрахунок 374 «Розрахунки за претензіями». Дохід у сумі визнаної неустойки обліковують на субрахунку 715 «Одержані штрафи, пені, неустойки» – після її визнання боржником – контрагентом або на підставі рішення суду чи арбітражного суду про її стягнення. Якщо мовиться про відшкодування збитків, пов’язаних з втратою, пошкодженням товарно-матеріальних цінностей, то застосовують  

Зверніть увагу, що непередбачені активи, за якими існує ймовірність надходження економічних вигід у сумі очікуваного відшкодування збитків відображають на забалансовому субрахунку 041 «Непередбачені активи». Вважаємо, що й претензія-неустойка також має обліковуватися тут. При визнанні претензії та сплати неустойки її списують з субрахунку 041.

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему обліку претензій, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

У боржника

Мінфін у листі від 30.06.2017 р. № 35210-07-10/17419 зазначив: суми визнаних претензій відображаються підприємством – одержувачем претензій у складі витрат того звітного періоду, в якому було прийнято рішення задовольнити вимоги заявника претензій.

Отже до моменту визнання боржником претензії вона не позначається на бухобліку.

Нагадаємо, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені. Тож суми, які підлягають відшкодуванню заявнику за претензією включають до складу інших операційних витрат (п. 20 НП(С)БО 16 «Витрати»): Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності» Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Якщо боржник застосовує коригувальні різниці з розд. ІІІ ПКУ, то за пп. 140.5.11 ПКУ фінрезультат збільшують на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації упущеної вигоди, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, якщо ці суми сплачено на користь осіб, котрі не є платниками податку на прибуток (крім фізосіб), та платників, які застосовують нульову ставку відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX ПКУ.

ПДВ

Якщо кошти надходять платнику податку як відшкодування збитків за пошкоджене, знищене або втрачене майно, у т. ч. за претензіями, то вони не включаються до бази оподаткування ПДВ (див. категорію 101.07 ЗІР). Адже відповідно до п. 188.1 ПКУ до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Якщо під час придбання або виготовлення майна платник податку сформував податковий кредит, а в подальшому воно було знищене, втрачене або якщо внаслідок пошкодження майна його якість змінилася настільки, що воно не може бути використане за прямим призначенням, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 ПКУ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.