Основні засоби: облік окремих операцій

У п. 4 НП(С)БО 7 «Основні засоби», який встановлює правила визнання та обліку матеріальних необоротних активів зазначено: основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного  використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Визнання основних засобів

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та його вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до п. 5.2 НП(С)БО 7 підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (далі – МНМА). Див. також п. 2.1 й абз. 1 п. 2.6 р. II Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну України від 27.06.2013 р. № 635. Хоча МНМА є складовою необоротних активів їх облік відрізнятиметься від обліку основних засобів.

Зазвичай вартісні критерії щодо класифікації необоротних активів підприємство встановлює у наказі про облікову політику (див., наприклад,  лист Мінфіну України від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793).  

Зверніть увагу! У бухобліку вартісний критерій розглядається як облікова оцінка (див. лист Мінфіну України від 14.05.2012 р. № 31-08410-07-25/12004). Тому при зміні вартісного критерію це відображають у фінзвітності у періоді, у якому відбулися такі зміни, та в наступних періодах, без коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок року (п. 8 НП(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»).

Про облік МНМА можна прочитати тут.

Строк корисного використання

Згідно з п. 4 НП(С)БО 7 строк корисного використання (експлуатації) – це очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Одиниця обліку основних засобів

Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів (п. 7 НП(С)БО 7).

Об’єктом основних засобів вважають:

• закінчений пристрій з усіма пристосуваннями та приладдям до нього;
• конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;
• відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового чи різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу лише в складі комплексу, а не самостійно;
• інший актив, який відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об’єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна із цих частин може визнаватися в бухобліку як окремий об’єкт основних засобів (п. 4 НП(С)БО 7).

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему обліку основних засобів, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Вартість визнання основних засобів

Відповідно до п. 7 НП(С)БО 7 придбані/створені основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів (п. 4 НП(С)БО 7).

Первісна вартість об’єкта ОЗ складається з витрат, визначених п. 8 НП(С)БО 7).

Завважимо, що до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) за рахунок запозичень (повністю або частково), не включаються фінансові витрати. Винятком з цього правила є фінансові витрати, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до НП(С)БО 31 «Фінансові витрати».

Є випадки, коли при визнанні основних засобів для формування їх первісної вартості має значення справедлива вартість таких активів (наприклад, при їх безоплатному отриманні або внесенні до статутного капіталу підприємства, див. п. 10 НП(С)БО 7)).

Справедлива вартість –  це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 НП(С)БО 7).

Отже первісною вартістю об’єкта основних засобів залежно від способу їх надходження на підприємство, зокрема, є:

• для придбаних/створених основних засобів – вартість їх придбання з урахуванням інших витрат, передбачених п. 8 НП(С)БО 7;
• для безоплатно отриманих основних засобів – справедлива вартість на дату отримання з урахуванням інших витрат, передбачених п. 8 НП(С)БО 7 (п. 10 НП(С)БО 7);
• для основних засобів, внесених до статутного капіталу, – погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням додаткових витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7 (п. 10 П(С)БО 7);
• для об’єктів, переведених до основних засобів зі складу запасів – собівартість таких оборотних активів), визначена згідно з НП(С)БО 9 «Запаси» та НП(С)БО 16 «Витрати» (п. 11 НП(С)БО 7).

Ще основні засоби можуть надходити зі сторони на підприємство через їх обмін на основні засобі, які належать підприємству. Якщо основні засоби отримуються  в обмін на подібний об’єкт, то їх визнають за залишковою вартістю переданого подібного об’єкта основного засобу. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта  є справедлива вартість переданого об’єкта із включенням різниці до витрат звітного періоду (п. 12 НП(С)БО 7).

Для основного засобу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний актив, орієнтуються на справедливу вартість переданого необоротного активу, збільшену (зменшену) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну (п. 13 НП(С)БО 7).

Облік основних засобів, як внесків до статутного капіталу

За позицією Мінфіну України  (див. лист від 17.11.2003 р. № 31-04200-04-5/5570) такі необоротні активи не зараховують до складу капітальних інвестицій, як при їх придбанні. Ці основні засоби  обліковують одразу на відповідних рахунках  10 «Основні засоби» або 11 «Інші необоротні матеріальні активи». Тобто  рахунок 15 «Капітальні інвестиції» не використовується.

Як ми вже сказали, таке майно зараховують на баланс за їх первісною вартістю –  справедливою вартістю внесків, погодженою учасниками з урахуванням витрат, які понесло підприємство у зв’язку з придбанням таких активів.  

Отримані у якості внеску до статутного капіталу основні засоби підприємство може амортизувати на загальних підставах.. Відповідно до п. 8 НП(С)БО16, якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості: у вигляді амортизації між відповідними звітними періодами.