ПДФО-2026: найважливіше для бухгалтера

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) є загальнодержавним податком (пп. 9.1.2 ПКУ).

Бухгалтеру підприємства питання ПДФО актуальні з декількох сторін оподаткування: це виплати зарплати, інших доходів працівникам підприємства; виплата матеріальної допомоги, надання подарунків, іншого як працівникам, так і особам, які не включені до штату підприємства тощо. Зокрема, виплати за договорами цивільно-правового характеру.

Загалом ПДФО – це податок, який утримується з певних доходів, отриманих фізичними особами.

Тож розглянемо далі важливі аспекти оподаткування ПДФО.

Хто платить ПДФО: платники та податкові агенти

Відповідно до п. 162.1 ПКУ платники податку на доходи це:

• фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доход (пп. 162.1.1);
• фізична особа – резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов’язання (п.п. 162.1.1-1);
• фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 162.1.2);
• податковий агент (п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПКУ).

Як бачимо, ПКУ виокремлює серед платників фізосіб та податкових агентів. Також зверніть увагу на особливості визначення статусу резидента. Їх встановлено пп. «в» пп. 14.1.213 ПКУ: зокрема, базисом є місце постійного проживання фізособи, яке пов’язано з центром життєвих інтересів такої особи. При цьому достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України: або у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Завважимо, що податковим агентом щодо ПДФО незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками вважають (пп. 14.1.180 ПКУ):

• юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ);
• самозайняту особу;
• представництво нерезидента – юрособи;
• інвестора (оператора) за угодою про розподіл продукції.

Саме на податкових агентів при нарахуванні (виплаті, надання) доходу як у грошовій, так і в негрошовій формі покладено обов’язок нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету ПДФО. Все це відбувається від імені та за рахунок фізичної особи з виплачуваних їй доходів. Крім сплати ПДФО податкові агенти мають подавати відповідну податкову звітність щодо виплати доходів та їх оподаткування ПДФО.

База оподаткування ПДФО: зарплата, виплати за договором ЦПХ

При нарахуванні заробітної плати базу оподаткування ПДФО визначають як нараховану зарплату, яку зменшують на суму:

• страхових внесків до Накопичувального фонду;
• обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду;
• податкової соціальної пільги (ПСП) за її наявності.

Суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору включають до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Отже такі доходи теж оподатковують ПДФО.

Доходи, оподатковувані ПДФО, також обкладають військовим збором. Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ платниками військового збору є:

• особи, визначені п. 162.1 ПКУ (див. вище);
• фізичні особи – підприємці (ФОП) – платники єдиного податку першої, другої та четвертої групи;
• платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).

Окремі ставки ПДФО в 2026 році

Ставка військового збору у 2026 році дорівнює 5% від об’єктів оподаткування ПДФО, визначених ст. 163 ПКУ, що включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу за 2026 звітний (податковий) рік. Виняток: доходи, які звільняються від оподаткування військовим збором (п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ). Зокрема,доходи, які  не включаються до загального оподатковуваного доходу платника.

Щодо ставок військового збору для ФОП див. у статті «ФОП на єдиному податку-2026: ставки, суми та строки сплати військового збору»

Якщо вам важливі нюанси обліку не лише на тему ПДФО, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Податкова соціальна пільга (ПСП) у 2026 році: основні правила

Застосування ПСП пов’язане з прожитковим мінімумом для працездатної особи, позаяк платник ПДФО згідно п. 169.1 ПКУ має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород).

Розмір доходу, до якого застосовують ПСП не повинен перевищувати розмір місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.  

З 01 січня 2026 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» цей показник дорівнює 3328 грн, а граничний розмір доходу, до якого застосовується ПСП у 2026 році становить 4660 грн (3328 грн × 1,4).

Тож у 2026 році, якщо розмір доходів працівника не перевищує 4660 грн він має право на застосування ПСП. Базовий розмір ПСП складає 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня (пп. 169.4.1 ПКУ): 1664 грн (3328 грн × 50%).

Докладніше про ПСП див. у статті «Податкова соціальна пільга-2026: кому і як надавати»

Неоподатковувані доходи: що не включається до бази ПДФО, тобто перелік доходів, які не включають до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу містить ст. 165 ПКУ.

Строки сплати ПДФО та відповідальність за їх порушення

Податкові агенти сплачують ПДФО при безготівкових переказах доходу через банк, зокрема, на картковий рахунок одержувача – у день виплати доходу (пп. 168.1.2 ПКУ);

для доходів у негрошовій формі або готівкою з каси – впродовж 3-х банківських днів з дня нарахування (надання, виплати) (пп. 168.1.4 ПКУ);

для нарахованого, але не виплаченого доходу – впродовж 30 к. дн. наступних за місяцем нарахування доходу  (пп. 168.1.5 ПКУ).

Відповідальність податкового агента за ненарахування, неутримання, несплату або неперерахування ПДФО під час виплати доходів встановлено ст. 125-1 ПКУ:

Ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі ПДФО передбачає накладення штрафу в розмірі 10% від суми податку (п. 125-1.1 ПКУ). За ті ж самі дії, вчинені умисно, накладають штраф у розмірі 25% суми податку (п. 125-1.2 ПКУ).

За навмисні діяння, передбачені п. 125-1.2 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, штрафують у розмірі 50% суми ПДФО, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.3 ПКУ).

Якщо ж діяння, передбачені п. 125-1.2 ПКУ, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, то штрафують на суму 75% від суми ПДФО, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125-1.4 ПКУ).

Зверніть увагу, що відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента.

Податковий агент, який факт ненарахування, неутримання та/або неперерахування ПДФО самостійно виявляє при проведенні його перерахунку відповідно до п. 169.4 ПКУ та виправляє це в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року звільняється від відповідальності.

Перерахунок ПДФО

Обов’язковий перерахунок ПДФО податкові агенти – роботодавці проводять за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць такого звітного року (пп. «а» пп. 169.4.2 ПКУ). При цьому роботодавець – податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого ПДФО за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування (пп. 169.4.3 ПКУ). Такий перерахунок здійснюється незалежно від того, має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги чи ні.

Завважимо, що перерахунок стосується зарплати, до якої згідно з пп. 14.1.48 ПКУ для цілей розд. IV ПКУ відносять основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Перелік виплат, які можуть бути включені до фонду оплати праці містить Інструкція із статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5.

Тобто ПДФО перераховують щодо:

• доходів працівників у вигляді зарплати (основної та додаткової);
• доходів, що до неї прирівнюються.

ПДФО перераховують:

• під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги (ПСП) у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника ПДФО або у випадках, визначених пп. 169.2.3 ПКУ;
• під час проведення остаточного розрахунку з платником ПДФО, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

Докладніше про головні правила перерахунку див. у статті «Перерахунок ПДФО-2024»