Підсумований облік робочого часу: запровадження та нормативні орієнтири

Про підсумований облік в КЗпП зазначено вкрай мало, а саме те, що цей облік робочого часу застосовується на безперервно діючих підприємствах, цехах де не може бути додержана встановлена щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, й доводиться користуватися Методичними рекомендаціями.

Запровадження підсумованого обліку робочого часу

У випадку запровадження підсумованого обліку робочого часу слід звернути увагу на

 – нормативні акти, якими слід керуватися;

 – це буде підсумований облік робочого часу зі зміною режиму роботи чи без зміни;

 – документальне оформлення.

Підсумований облік робочого часу зі зміною режиму роботи

Як правило, запроваджується підсумований облік робочого часу, регульованого графіками змінності там де змінюється режим роботи, а саме:

• кількість змін у добі;
• режим праці;
• режим відпочинку, тощо.

Такі зміни відбуваються згідно норм ст. 61 КзПП та частин третьої та четвертої ст. 32 КЗпП:

• працівнику слід повідомити не пізніше, ніж за два місяці за мирного часу, а от під час дії воєнного стану не потрібно чекати аж два місяці.  В статті 3 Закону 2136 зазначається, у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.;
• у випадку неможливості збереження колишніх умов праці і працівник не погоджується на продовження роботи на нових умовах, такий трудовий договір може бути припинено за п.6 ст. 36 КЗпП.

Підсумований облік робочого часу без змін режимів роботи

Запровадження підсумованого обліку робочого часу без змін режимів роботи, частіше відбувається у випадку впорядкування трудових відносин із недотриманням щоденної та щомісячної тривалості робочого часу, з такою ж кількістю змін, таким же режимом праці та відпочинку

Прикладом підсумованого обліку робочого часу із збереження режиму роботи може бути гнучкий режим робочого часу з підсумованим обліком й однозмінного п’ятиденного або шестиденного робочого тижня. Тут зрозуміло, що запровадження відбувається без графіка змінності.

Гнучкий графік частіше застосовується зазвичай для управлінського персоналу.

Та, зверніть увагу, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, але можна на підприємстві встановити меншу  норму робочого часу (ст. 50 КЗпП). Згідно з зазначеним у ст. 51 КЗпП можлива скорочена тривалість робочого часу на тиждень для певних груп працівників, як, наприклад:

• для працівників зайнятих на шкідливих роботах;
• для осіб у віці вд 16 до 18 років та ін;

Але, у період дії воєнного стану Нормальна тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Якщо вам важливі нюанси трудового законодавства не лише на тему обліку робочого часу, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар

Документальне оформлення

Тут слід бути максимально уважними адже є запровадження підсумованого обліку із зміною графіка роботи, а є без зміни графіку роботи.

 Підсумований облік можна  запровадити на різні терміни:

• на невизначений термін;
• на визначений строк .

Якщо запроваджується підсумований облік робочого часу, слід  проконтролювати аби була ось така схема документального оформлення:

1. Якщо є профспілковий комітет керівник подає заявку голові профспілки про погодження запровадження підсумованого обліку робочого часу та графіків змінності ;
2. витяг із протоколу засідання профспілкового комітету з погодженням запровадження підсумованого обліку робочого часу та графіків змінності;
3. наказ про внесення змін до організації виробництва та праці: про зміну в структурному підрозділі режиму роботи із запровадженням підсумованого обліку робочого часу та графіків змінності на перший обліковий період. 
4. заяви від працівників про згоду на продовження роботи в нових умовах або про відмову;
5. наказ про зміну конкретним працівникам істотних умов праці – зміну режиму роботи із запровадженням підсумованого обліку робочого часу і графіків змінності. 

В наказі чітко вказується, що режим роботи залишається тим самим.

Правила застосування підсумованого обліку робочого часу

 В Методрекомендаціях № 138 зазначають правила застосування цього «особливого» виду обліку робочого часу, а саме:

• у п. 2 та 3, зазначається, запровадження підсумованого обліку робочого часу та розроблення регламентуючих цей режим графіків роботи (змінності) провадиться на підприємстві роботодавцем за погодженням із профспілкою. Якщо немає профспілки, ці питання можуть бути врегульовані колективним договором або наказом; 
• в п. 4 мова йде про те, що з урахуванням характеру й умов праці тривалість роботи протягом дня до 12 годин робочого часу в зміну може встановлюватися роботодавцем за погодженням із профспілкою або в колективному договорі ; 
• обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства (п.6) або наказі.;
• пункт 9, наголошує на тому, що у місячному й інших облікових періодах, що перевищують місяць, кількість вихідних за графіком роботи (змінності) не може бути меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду;
• не компенсоване (додатковими днями відпочинку або зменшенням тривалості роботи в окремі дні) протягом облікового періоду перепрацювання годин понад норму тривалості робочого часу оплачується в подвійному розмірі як надурочні роботи (п. 10);
• нормальне число робочих годин облікового періоду (місяць, квартал, рік ) розраховується за календарем шестиденного робочого тижня в порядку, встановленому законодавством, і за календарем п’ятиденного робочого тижня в порядку встановленому в колективному договорі.

І так, як бачимо «ключовим» моментом застосування правил обліку робочого часу це є його зазначення у колективному договорі або наказі, а також організація міжзмінного відпочинку.

Графіки роботи, режим праці та відпочинку

Порядок встановлення графіків роботи, визначається у правилах внутрішнього трудового розпорядку де передбачено:

• працівники мають чергуватися у змінах рівномірно;
• перехід з однієї зміни на іншу має відбуватися, як правило, через кожен тиждень у години, визначені графіком змінності.

За підсумованого обліку робочого часу в момент розроблення графіків роботи не можна керуватися лише ст.61 КЗпП, тут слід звернутися до наступного:

• час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіками змінності відповідно до законодавства (ст. 57 КЗпП);
• при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку; перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожен робочий тиждень у години, визначені графіками змінності (ст. 58 КЗпП);
• тривалість перерви в роботі між змінами має бути не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід), призначення працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється (ст. 59 КЗпП);
• перерва для відпочинку та харчування надається тривалістю не більше двох годин, як правило через чотири години після початку роботи. На роботах, де за умовами виробництва перерву встановити не можна, працівникові має бути надана можливість пообідати протягом робочого дня (ст. 66 КЗпП).

Ризики й відповідальність

У випадку невірного оформлення застосування підсумованого обліку робочого часу на підприємстві це виглядає  як поденний облік робочого часу, що застосовується з порушенням статей 32, 56, 62, 106, 72, 107 КЗпП. А саме, необґрунтоване залучення працівників до надурочних робіт, до роботи у вихідні; невиплата компенсації за роботи у випадку перепрацювання нормативного часу; неправомірна робота з неповним робочим часом у разі недопрацювання нормативного часу.