Податкова соціальна пільга: як застосовувати

Відповідно до п. 169.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова соціальна пільга (далі – ПСП) – це сума, на яку платник податку може зменшувати розмір оподатковуваної зарплати для обчислення податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО). Тобто зарплату спочатку зменшують на суму ПСП, а потім її суму за вирахуванням ПСП оподатковують ПДФО.

ПСП-2024

Платник ПДФО має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород) (п. 169.1 ПКУ). При цьому розмір такого доходу не повинен перевищувати розмір місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»  з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатної особи дорівнює 3028 грн, тож граничний розмір доходу, до якого застосовується ПСП у 2024 році становить 4240 грн (3028 грн × 1,4).

У 2024 році, якщо розмір доходів працівника не перевищує 4240 грн він має право на застосування ПСП. Базовий розмір ПСП складає 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня (пп. 169.4.1 ПКУ): 1514 грн (3028 грн × 50%).

ПСП-2025

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»  з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатної особи також дорівнюватиме 3028 грн, граничний розмір доходу, до якого застосовується ПСП у 2025 році теж становитиме 4240 грн (3028 грн × 1,4).

Отже як у 2024, так і в 2025 роках, якщо розмір доходів працівника не перевищує 4240 грн він має право на застосування ПСП.

Загальні норми ПСП-2024/2025

Базовий розмір ПСП складає 50% розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня (пп. 169.4.1 ПКУ). Тож ПСП-2024/2025 складає 1514 грн (3028 грн × 50%).

ПСП для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років становить 100% суми базової (загальної) ПСП у розрахунку на кожну таку дитину 3028 грн (3028 грн × 100%).

ПСП для платника, який є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, та для платника, який утримує дитину з інвалідністю – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років – 150% суми базової (загальної) ПСП: 2271 грн ((3028 грн × 50%) × 150%).

Зверніть увагу, що ПСП застосовується до місячної зарплати, тому до її частини, себто  авансу ПСП не застосовують (див. категорію 103.08.01 ЗІР).

Пунктом 2 постанови КМУ «Про затвердження Порядку подання документів для застосування соціальної пільги» від 29.12.2010 р. № 1227 передбачено: платник податку подає роботодавцю заяву про застосування пільги за встановленою формою. Раніше форму заяви про застосування пільги було затверджено наказом ДПАУ від 30 вересня 2003 року № 461 (далі – наказ № 461), однак цей наказ втратив чинність. І податківці наголошують, оскільки на законодавчому рівні типової форми Заяви не встановлено платники податку можуть подавати Заяву у довільній формі (див. категорію 103.08.03 ЗІР). Рівночасно не заборонено (див. категорію 103.08.03 ЗІР) за зразок при оформленні Заяви на ПСП використовувати форму заяви, що була встановлена наказом № 461.

Завважимо, що cкористатися підвищеним кратно кількості дітей доходом при реалізації права на ПСП може тільки один з батьків – платників податку. Тому у Заяві слід зазначити, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні ПСП за місцем роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей.

Відомості про те, що чоловік (дружина) такого платника податку при одержанні ПСП за місцем роботи не користується правом на збільшення розміру доходу кратно кількості дітей відображаються у Заяві про застосування пільги, яка надається платником податку роботодавцю на застосування ПСП.

ПСП надається тільки за одним місцем роботи, причому не має значення основне це місто роботи чи за сумісництвом. Якщо у платника податку кілька місць роботи, то він самостійно обирає місце застосування ПСП. І подає відповідному роботодавцю Заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП.

Роботодавець починає застосовувати ПСП до зарплати з дня отримання ним Заяви від платника податку про застосування ПСП та документів, що підтверджують таке право. Зверніть увагу, що ПКУ не передбачено щорічне подання Заяви. Втім, якщо у платника податків право на застосування ПСП виникає з інших підстав ніж він зазначив у попередній Заяві, то такий платник має надати нову Заяву і відповідні підтверджуючі документи.

Якщо вам важливі нюанси обліку не лише на тему обліку ПСП, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

У податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП роботодавець відображає згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги (пп. 169.2.2 ПКУ).

Тож ПСП застосовують до місячного доходу, незалежно від дня подання заяви працівником в конкретному місяці.

ПДФО за умови застосування ПСП нараховують так:

ПДФО = (Зарплата + Лікарняні –  ПСП) × 0,18,  де:

• зарплата – це всі виплати зарплатного доходу; 
• лікарняні, які згідно пп. 169.4.1 ПКУ прирівнюються до зарплати.

Отже право на ПСП має кожен працівник, який отримує зарплату, якщо (пп. 169.2.3 ПКУ):

• сума нарахованої йому місячної плати не перевищує граничного розміру доходу  для її застосування;
• не отримує одночасно стипендію, грошове чи майнове (речове) забезпечення як учень, студент, аспірант, ординатор, ад’ютант, військового службовець, які виплачують з бюджету. 

Також ПСП не застосовують до доходу від підприємницької, а також іншої незалежної професійної діяльності. 

Зауважимо, що ПСП застосовується тільки для розрахунку для ПДФО, тож на суму військового збору не впливає.

Платник податку може самостійно прийняти рішення щодо припинення права користування ПСП. Тоді він зобов’язаний надати роботодавцю заяву про відмову від застосування ПСП. Знов-таки, ПКУ не передбачено встановлення якоїсь єдиної форми для подібної заяви, тому платник податків вправі надати заяву про відмову у довільній формі.

ПСП припиняють застосовувати з місяця, в якому працівник подав заяву на відмову від неї. 

Ще майте на увазі, якщо працівник хоче змінити місце застосування пільги, йому потрібно подати заяву про відмову від пільги роботодавцю по попередньому місту застосування ПСП та заяву на застосування пільги іншому роботодавцю. 

Особливості застосування ПСП

Як ми вже говорили, працівник має право на ПСП за однією підставою. За наявності декількох підстав застосовують ту, яка передбачає найбільший розмір ПСП. Але відповідно до пп. 169.3.1 ПКУ, якщо працівник має двоє чи більше дітей,  у тому числі дитину з інвалідністю (дітей з інвалідністю) тоді у нього виникає право на ПСП за двома підставами:

• 150% ПСП в розрахунку на кожну дитину з інвалідністю (пп. «б» пп. 169.3.1 ПКУ);
• 100% звичайної ПСП на кожну іншу дитину. 

Користуватися ПСП працівник може протягом усього періоду роботи, у тому числі у місяці звільнення. Припустимо, такий працівник у місяці звільнення працевлаштувався на нову роботу. Такий працівник не має права на отримання ПСП на новому місці роботи, але при дотриманні умов на отримання ПСП він може претендувати на ПСП на новому місці роботи з наступного місяця після прийняття на роботу.

Згідно з пп. 169.3.3 ПКУ, зокрема:

• ПСП на дітей за пп. 169.1.2, пп.пп. «а», «б» пп. 169.1.3 ПКУ застосовують до закінчення року, в якому дитині виповнилося 18, у випадку смерті дитини – до кінця року, на який припадає смерть;
• соціальні пільги, передбачені у пп. «в»-«е» пп. 169.1.3 ПКУ, припиняють застосовувати з місяця, що настає за тим, у якому платник податку втрачає відповідний статус. Мовиться, зокрема, про учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів; осіб з інвалідністю I або II групи, у тому числі з дитинства, крім осіб з інвалідністю, пільга яким визначена пп. «б» пп. 169.1.4 ПКУ.

ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку був звільнений з місця роботи.

Працівник – іноземець, який має офіційний дозвіл на працевлаштування і укладений трудовий договір (контракт) з роботодавцем – резидентом за умови виконання вимог  ст. 169 ПКУ також має право на ПСП.