Поворотна фінансова допомога: окремі нюанси отримання, погашення, обліку

Питання, пов’язані з отриманням чи наданням поворотної фінансової допомоги (далі – ПФД) не втрачають своєї актуальності. Навпаки, в цей складний та доленосний час поповнення оборотних коштів підприємства за рахунок тимчасово запозичених грошей викликає ще більшу зацікавленість. У багатьох випадках це дозволяє не лише зберегти бізнес, а ще й розвивати його.

У статті «Поворотна фінансова допомога для підтримання чи відновлення діяльності підприємства, ФОП» ми розглянули загальні положення щодо отримання та погашення позики. Адже ПФД тісно пов’язана саме з категорією договорів позики, тобто є різновидом позики. У вищезгаданій статті ви можете знайти відповіді на запитання, що таке позика, які нюанси укладання договорів ПФД, у якій формі ПФД можна надати та/або отримати, який бухоблік та оподаткування операцій з ПФД тощо.

У цій статті ми зосередимося на інших окремих, але не менш важливих аспектах отримання ПФД. І зробимо це за найбільш сприятливою для сприйняття структурою: запитання-відповідь.

Чи може підприємство повернути засновнику – фізичній особі отриману від нього ПФД готівкою через касу підприємства?

Заборони на повернення ПФД  засновнику – фізичній особі готівкою через касу підприємства немає. Але треба зважати на граничні суми щодо здійснення розрахунків готівкою протягом дня за одним платіжним документом.

Відповідно до пп. 1 п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148, фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою із суб’єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами у розмірі 50 000 грн.

Платежі, які перевищують зазначені вище граничні суми, проводять через надавачів платіжних послуг, переказуючи кошти з рахунку на рахунок або вносячи їх до кас надавачів платіжних послуг для наступного переказу на рахунки. За перевищення граничних сум розрахунків готівкою передбачений адмінштраф на посадових осіб юридичної особи (керівника та головного бухгалтера) від 1700 до 3400 грн. Якщо на особу протягом року вже накладали адмінштраф за таке саме порушення, то штраф складає від 8500 до 17000 грн, (ст. 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Чи може юридична особа – платник єдиного податку третьої групи надавати ПФД іншій юридичній особі. Якщо ні, які наслідки цього?

Нагадаємо, що є певні умови, коли юридичні особи не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи. Зокрема, це здійснення діяльності у сфері фінансового посередництва (пп. 6 пп. 291.5.1 Податкового кодексу України, далі – ПКУ). Відповідно до ч. 3 ст. 333 Господарського кодексу України фінансове посередництво – це діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, окрім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Згідно з п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III фінансові активи – кошти, фінансові інструменти, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів. Фінансовими послугами, зокрема, є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

А на думку податківців діяльність юридичної особи з надання ПФД іншим юридичним особам на постійній основі має ознаки фінансового посередництва (ІПК ДПСУ від 23.10.2021 р. № 4032/ІПК/99-00-18-04-03-06). У цьому роз’ясненні контролери наголошують, що ПКУ не визначено поняття «разовість господарської операції» під час оподаткування доходів суб’єкта господарювання від здійснення господарських операцій. Будь-яка господарська операція, що спрямована на отримання доходу і проводиться суб’єктом господарювання самостійно або через свої відокремлені підрозділи, відповідно до пп. 14.1.36 ПКУ є господарською діяльністю. З огляду на це у юридичної особа – платника єдиного податку третьої групи, яка має намір надавати ПФД іншій юридичній особі є ризик потрапити під класифікацію таких операцій фінансовим посередництвом.

Аналогічну позицію викладено у категорії 108.01.02 ЗІР.

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему поворотної фінансової допомоги, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар

Як відображати в бухобліку результат дисконтування ПФД, отриманої від засновника?

Більшість фахівців бухобліку вважають (а ми підтримуємо їх у цьому), що будь-які операції, пов’язані із отриманням  активів (внесків) від засновників (власників), у тому числі у вигляді ПФД, не призводять до виникнення доходів та витрат у їх значенні, наведеному  у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV. І дисконт за довгостроковою  ПФД слід відображати у складі власного капіталу. Себто такий дисконт не має враховуватися при визначенні фінансового результату, й відповідно не має впливати на розрахунок об’єкта оподаткування позичальника – платника податку на прибуток: Дт 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті» Кт 425 «Інший додатковий капітал» (при отриманні ПФД);  Дт 425 Кт 505  (при амортизації дисконту).

Підтримали такий підхід і судді (див. постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 р. у справі № 140/7964/20 (провадження № А/857/124/21).

Зауважимо, що дисконт за довгостроковою позикою від «звичайного» позикодавця відображається: Дт 505 Кт 733 «Інші доходи від фінансових операцій» (сума дисконту);  Дт 952 «Інші фінансові витрати» Кт 505 (амортизація дисконту).

Чи можна отримати позику (ПФД) від нерезидента?

Так, можна, причому без якоїсь реєстрації договорів позики з нерезидентами, як було раніше. Але відповідно до Положення про порядок надання банками Національному банку України інформації про договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 6 (далі – Положення № 6), банки зобов’язані надавати НБУ інформацію про договори, що передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами і позиками (див. лист НБУ від 17.01.2019 р. № Р/25-0006/2831). Позичальник може з власної ініціативи обрати банк для розрахунків за валютною позикою (п.п. 5, 6 Положення № 6). Банк протягом 5 днів після такого звернення, але не пізніше дня здійснення першої валютної операції через цей банк, має надати повідомлення про такий договір НБУ(п. 7 Положення № 6).

Якщо позику від нерезидента зараховують на рахунок, відкритий за кордоном і обслуговують його без використання рахунку в Україні, то інформацію про такі договори до НБУ не передають.

Наразі переліку документів, які слід передавати в банк разом із повідомленням про намір одержати позику від нерезидента, не встановлено. Разом з тим банк повинен надати в НБУ для облікового запису за конкретним договором такі документи:

•  договір позики з нерезидентом;
•  реєстраційні документи нерезидента;
•  довідка від нерезидента про джерела походження коштів;
•  документ про кінцевих бенефіціарних власників нерезидента.

Які ставки дисконтування потрібно застосовувати?

Нагадаємо, що ставка дисконтування – це коефіцієнт, що застосовується для визначення поточної вартості виходячи з грошових потоків, які прогнозуються на майбутнє, за умови їх зміни протягом періодів прогнозування (п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440).

Рекомендації щодо вибору ставки дисконтування надані Мінфіном в інформаційному повідомленні від 21.07.2020 р. Зазвичай для дисконтування використовується ринкова ставка – передбачувана процентна ставка, за якою підприємство змогло б залучити позику (кредит) на аналогічних умовах. При цьому можуть братися до уваги схожі умови отримання позик (кредитів): вид валюти, сума позики, період погашення, територія тощо.

Ставка дисконту базується на ринковій ставці процента (до вирахування податків), яка застосовується для оцінки аналогічних активів і зобов’язань. Для вибору ринкових процентних ставок можна скористатися статистичною інформацією НБУ.

Якщо ж ринкову ставку визначити неможливо (немає достатньої інформації), ставка дисконтування може базуватися на ставці процента на можливі позики підприємства.

Чи відображати ПФД у додатку 4ДФ до Розрахунку суми доходу?

Основна сума ПФД, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, відображається у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків –  фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок сум доходу) за ознакою доходу «153» (див. Довідник ознак доходів фізичних осіб, наведений у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4).

Основна сума ПФД, що отримується платником податку, відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку  сум доходу за ознакою доходу «197».

У разі отримання ПФД фізичною особою від юридичної особи, у додатку 4ДФ до Розрахунку сум доходу відображається уся сума отриманої допомоги.

Якщо ПФД отримує юридична особа від фізичної особи та відповідно до термінів, які зазначаються у договорі позики, юридична особа повертає частину отриманої допомоги фізичній особі, то у додатку 4ДФ до Розрахунку сум доходу відображається лише частина повернутої допомоги (див. роз’яснення податківців).