Правила внутрішнього трудового розпорядку в Україні

Дата публікації

04 Жов 2022

Почнемо з того, що гарантії кожного громадянина щодо права на працю та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а також щодо захисту від незаконного звільнення та права на своєчасне одержання винагороди за працю зафіксовано у ст. 43 Конституції України. Рівночасно у працівника є певні обов’язки. У ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) визначено поняття трудового договору, як угоди між працівником і роботодавцем з конкретними умовами праці та її оплати. Зокрема, працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену трудовим договором. Більш детально взаємні обов’язки працівників і роботодавців, а також вимоги щодо дотримання працівниками трудової дисципліни розписано у главі Х КЗпП: у статтях 139-142. Зауважимо, що складно представити собі підприємство чи організацію без прийнятих правил поведінки працівників, порядку взаємодії між ними в процесі виконання трудових обов’язків. Така збірка правил зветься трудовим розпорядком, який відповідно до ст. 142 КЗпП визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку. Далі – докладніше про це.

Що таке правила внутрішнього трудового розпорядку

Як ми сказали, саме правила внутрішнього трудового розпорядку (далі – ПВТР) визначають трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях (далі – підприємства). Іншими словами, ПВТР регламентують додержання працівниками трудової дисципліни. Згідно вже згаданій вище ст. 142 КЗпП ПВТР затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Отже ПВТР можна поділити на:

типові (відомчі);
галузеві;
локальні.

На підставі типових та галузевих правил комерційне підприємство розробляє власні (локальні) ПВТР, у яких ураховує особливості умови праці, притаманні тому чи іншому виду госпдіяльності. Правила внутрішнього трудового розпорядку можна впевнено назвати організаційно-розпорядчим документом, за допомогою якого підприємство регламентує організацію праці і забезпечує дотримання трудової дисципліни працівниками. Власне, як цього й вимагає ст. 140 КЗпП.

Ще зверніть увагу: відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 р. № 1545-XII в Україні чинні Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20.07.1984 р. № 213, в частині, що не суперечить Конституції і законам України (див. лист Мінсоцполітики України «Щодо обов’язкового затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку» від 21.06.2017 р. № 312/0/22-17/13).

Прикладом галузевих ПВТР є Галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів, установ, організацій та підприємств системи охорони здоров’я України, затверджені наказом МОЗ України від 18.12.2000 р. № 204-о.

Відомчими ПВТР є, наприклад:

Типові правила внутрішнього службового розпорядку, затверджені наказом Національного

агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 р. № 50;

Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджені наказом Міністра України від 20.12.1993 р. № 455;

Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників системи органів Державної судової адміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державної судової адміністрації України, затверджені наказом Державної судової адміністрації України від 30.06.2004 р. № 109/04.

Отже ПВТР – це локальний нормативний акт, який регламентує організацію праці на підприємстві. Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку. І до початку роботи роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (п. 2 ч. 1 ст. 29 КЗпП).

Себто при прийнятті на роботу кожний працівник має бути ознайомлений з діючими на підприємстві ПВТР. На практиці підприємства мають для цього спеціальний журнал, в якому кожен працівник ставить дату ознайомлення з ПВТР та підпис. Незгода працівника з положеннями ПВТР і відмова поставити підпис, що підтверджує ознайомлення з ними, не є підставою для того, щоб не виконувати ПВТР. Це підтверджують і суди (див., наприклад, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26.04.2012 р. у справі № 22-6661/12).

На думку Мінсоцполітики такий організаційний документ, як ПВТР повинен бути і в ФОП – роботодавців (див. лист Мінсоцполітики України від 28.12.2017 р. №568/0/22-17/134). При цьому трудовим колективом є особи, які уклали з фізичною особою – підприємцем трудовий договір.

До речі, однією з підстав розірвання трудового договору є систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Якщо вам важливі нюанси трудового законодавства не лише на тему внутрішнього розпорядку, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар

Зміст ПВТР

ПВТР зазвичай містять:

порядок прийняття і звільнення працівників;
основні обов’язки працівників та роботодавця;
час, наданий для відпочинку і харчування;
час і місце отримання заробітної плати;
порядок видання розпоряджень, що стосуються роботи;
порядок ознайомлення із загальними інструкціями з охорони праці і пожежної безпеки;
види заохочень за успіхи в роботі та стягнень за порушення трудової дисципліни.

Якщо дотримуватись вимог КЗпП, то у ПВТР мають бути обов’язково висвітлені:

тривалість щоденної роботи (зміни) при п’ятиденному робочому тижні (ст. 52);
час початку і закінчення щоденної роботи, зміни (ст. 57);
порядок чергування працівників у змінах при змінному режимі роботи (ст. 58);
час початку і закінчення перерви (ст. 66);
трудовий розпорядок в організації (ст. 142);
заохочення за успіхи в роботі (види та порядок виплати) (ст. 143).

Також у ПВТР прописують обов’язок працівників виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці (ст. 159 КЗпП) та відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни.

Зверніть увагу на Збірник уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів, схвалений протоколом засідання Нормативно-методичної комісії Укрдержархіву від 22.11.2015 р. № 7 (далі – Збірник № 7). У Збірнику № 7 ПВТР присвячено окремий розділ і перш за все, зазначено, що ПВТР – обов’язковий для будь-якої юридичної особи організаційний документ, що регламентує організацію праці. Зокрема, він визначає порядок прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників, взаємні зобов’язання керівництва та працівників, режим робочого дня, види заохочень за успіхи у роботі, а також відповідальність за порушення трудової дисципліни.

Як правило, підготовку проєкту ПВТР здійснює кадрова служба (особа, відповідальна за роботу з кадрами) юридичної особи.

У Збірнику № 7 наведено уніфіковану форму ПВТР, у якій рекомендовано наступну структуру тексту ПВТР:

Загальні положення.
Порядок прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників (робітників).
Основні обов’язки працівників (робітників).
Основні обов’язки керівництва.
Робочий час і час відпочинку.
Заохочення за успіхи у роботі.
Відповідальність за порушення трудової дисципліни.

За необхідності підприємство може включати до ПВТР додаткові розділи. Крім того, у разі потреби підприємство може окремі організаційні документи (порядки, інструкції, переліки тощо) оформити як додатки до ПВТР.

До ПВТР не можна включати умови, які погіршують становище працівників порівняно з вимогами чинного законодавства.

Згідно зі ст. 142 КЗпП ПВТР затверджуються трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил. Проєкт Правил погоджується зі службою охорони праці (інспектором з охорони праці) підприємства з метою встановити відповідність ПВТР нормам законодавства про охорону праці, з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Оформлені належним чином Правила затверджуються протоколом загальних зборів трудового колективу (з обов’язковим оформленням грифу затвердження).

Відповідальність за відсутність ПВТР

Відсутність ПВТР є порушенням трудового законодавства. За нього роботодавець несе фінансову відповідальність відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 265 КЗпП: як за порушення інших вимог законодавства про працю. Підтвердженням того, що відсутність ПВТР кваліфікують як порушення трудового законодавства, є, наприклад постанова Верховного Суду від 16.01.2020 р. у справі № 2040/7558/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86957097).

Посадових осіб підприємства також можуть притягнути до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проходить набір