Придбання генератора: облік, оподаткування, ліцензії

Генератор призначений  для забезпечення безперебійного електропостачання в разі знеструмлення. Придбання генератора набуло актуальності останнім часом через тривалі блекаути у зв’язку з воєнним станом. Питання придбання генераторів окреслюються бухгалтерським, податковим обліком та здебільше митним оформленням. Розглянемо їх далі. 

Генератор як об’єкт обліку та оподаткування

Згідно з Державним класифікатором України «Класифікація основних фондів»и(ДК 013-97), затвердженим наказом Держкомстандарту України від 19.08.9197 р. № 507, генератори мають код 310800 «Двигуни, генератори і трансформатори електричні», і загалом відносяться до коду 310000 «Машини та устаткування».

Ще генератори класифікують за кодом УКТ ЗЕД для цілей митного оформлення, зокрема,  при їх ввезені з-за кордону. Наприклад, за кодом 8502 класифікують електрогенераторні установки, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від ПДВ. І про це ми теж розповімо пізніше. 

Бухгалтерський облік

Термін служби генератора становить більше 1 року, тож його вважають основним засобом  (далі – ОЗ) (п. 4 НП(С)БО 7 «Основні засоби»). Але за ціною генератори можуть бути віднесені  й до  малоцінних необоротних матеріальних активів (далі – МНМА). Нагадаємо, що згідно пп. 5.2.2 НП(С)БО 7 МНМА – це одна з груп необоротних активів, які відносять до складу інших необоротних матеріальних активів. Для бухобліку МНМА передбачено субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» (див. Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291). 

Відповідно до НП(С)БО 7 підприємства самостійно установлюють вартісні ознаки предметів, що входять до складу МНМА. І підприємство може необоротні активи зі строком використання більше року обліковувати у складі ОЗ: без виділення з них МНМА. З огляду на п. 5 НП(С)БО 7 воно може встановити й різні вартісні ознаки для різних видів необоротних активів з метою їх класифікації на ОЗ чи МНМА. На практиці більшість підприємств зважають на пп. 14.1.138 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), за яким для податкового обліку ОЗ встановлено межу в 20000 грн. Тож генератори вартістю менше 20000 грн для підприємства – це МНМА для бухгалтерського та податкового обліку. Якщо ж генератор за всіма параметрами визнано ОЗ, то його обліковують на субрахунку 104 «Машини та обладнання».

При придбанні  генератора підприємство може понести витрати, пов’язані з доведенням такого об’єкта необоротних активів до стану, придатного до експлуатації.  Усі понесені витрати згідно п. 8 НП(С)БО 7 накопичують на:

• субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», якщо генератор відноситься до ОЗ;
• субрахунку 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів», якщо генератор відноситься до МНМА.

Якщо мовиться про генератор, який ввозиться за кордону тоді до первісної вартості ОЗ чи МНМА включають й мито, сплачене при митному оформленні. 

Для введення генератора в експлуатацію підприємству потрібно скласти відповідний акт введення в експлуатацію. Для цього можна  застосовувати форму № ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (з наказу Мінстату України від 29.12.1995 р. № 352). Зверніть увагу, що цей наказ втратив чинність, але це не заважає використанню вищезгаданої форми.  Підприємство також може розробити власну форму акту введення в експлуатацію ОЗ або скористатися Актом введення в експлуатацію основних засобів, затвердженим наказом Мінфіну України від 13.09.2016 р. № 818. 

У бухобліку введення генератора в експлуатацію відображають так:

• Дт 104 Кт 152, якщо мовиться по генератор – ОЗ;
• Дт 112 Кт 153, якщо генератор є МНМА.

Для цілей податкового обліку генератор вважають ОЗ, якщо його вартість перевищує 20000 грн і очікуваний строк експлуатації становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) згідно пп. 14.1.138 ПКУ.

Відповідно до  пп. 138.3.3 ПКУ генератор належить до групи 4 «Машини та обладнання». Тож строк його експлуатації має становити не менш як 5 років із дати введення в експлуатацію. 

Ввезення генератора в Україну

Відповідно до постанови КМУ від 09.11.2022 р. № 1260 ввезення в Україну та постачання на її території електрогенераторів за кодом  УКТ ЗЕД 8502 звільнено від обкладення ПДВ і сплати ввізного мита. Для застосування звільнення потрібно подати документи про відповідність, передбачені технічними регламентами, дія яких поширюється на такі товари, та нанесено на товар знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у таких технічних регламентах, або подано повідомлення Міненерго про введення в обіг таких товарів, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Держпродспоживслужба надала роз’яснення щодо придбання генераторів. Так, вона вважає, що генератори електричного струму повинні відповідати вимогам нормативних документів, зокрема, Технічному регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ від 16.12.2015 р. № 1077 (далі – Технічний регламент).

Облік витрат пального 

Підприємство має вести облік списання пального для дизель-генераторів. І тут постає запитання: це має відбуватися за фактичними витратами чи в межах якихось норм? Щодо норм маємо зауважити, що на сьогодні існує один документ: Норми паливно-мастильних матеріалів для спеціального рухомого складу, затверджені наказом Мінтранспорту та зв’язку України від  03.03.2008 р. № 244 (далі – Норми № 244).

Зверніть увагу, що Норми № 244 призначені для підприємств, які  входять  до  сфери  управління   Державної   адміністрації   залізничного   транспорту України. Їх необов’язковість для інших підприємств вочевидь.

Але підприємство – платник ПДВ має пам’ятати про так звані негосподарські витрати, які можуть полишити його податкового кредиту за придбаним пальним для генератора. Адже понаднормові витрати – улюблена тема податківців, які застосовують до них п. 198.5 ПКУ.

Тому підприємству варто подбати про запобігання понаднормового використання пального.  

У п. 1.9 Норм № 244 зазначено, що норми    витрат    пального    на   роботу   устаткування 

(генераторів,  компресорів,  насосів   та   ін.)   спеціалізованих  транспортних  засобів  (майстерень для діагностування,  технічного  обслуговування,  ремонту  та  ін.),  що   працюють   від   двигуна внутрішнього  згорання,  приймають у розмірі 0,04 кг на кожний кВт номінальної потужності двигуна на одну годину роботи устаткування.

Підприємство може скористатися цими нормами, а може й орієнтуватися на норми витрачання пального, які зазначені в технічному документі на генератор. Ці норми й будуть базовими. 

Крім того, можна встановити норми витрачання пального шляхом експериментального дослідження, себто на підставі об’єму пального, яке витрачається за певний час роботи генератора. Встановлені норми витрачання пального закріплюють наказом керівника підприємства. А його списання підтверджують складанням акту на списання пального (у довільній формі). Вважаємо, що складати такий акт слід щомісячно.

Якщо вам важливі нюанси в бухгалтерії не лише на тему придбання генераторів, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар

Ліцензія на зберігання пального

У категорії 113.04 ЗІР наведено роз’яснення щодо необхідності придбавати ліцензію на право зберігання пального. Зокрема, якщо воно зберігається в баку генератора. Податківці повідомили, що зберігання пального у баку генератора, у т. ч. при отриманні пального в бак генератора з акцизного складу пересувного постачальника, не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального.

Якщо пальне для заправки генератора зберігається в каністрі, ємності, що використовується для зберігання пального, іншій споживчій тарі об’ємом більше 5 літрів, то підприємству необхідно отримувати ліцензію на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Ця вимога не стосується випадків коли пальне зберігається:

в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії;

в місцях зберігання пального, що використовуються підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву, суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто – та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Дозвіл на роботу об’єктів підвищеної небезпеки

Нагадаємо, що у Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженому постановою КМУ від 03.02.2021 № 77 не зазначені генератори.  Тому  для генератора дозвіл на експлуатацію від Держпраці або її територіальних органів, який видають відповідно до  Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ  від 26.10.2011 р. № 1107, отримувати не потрібно.

Екологічний податок

Нагадаємо, що умовами сплати екоподатку за наявності таких об’єктів є:

• спалення пального;

• утворення та викид в атмосферне повітря забруднюючих речовин або ж суміші таких речовин;

• наявність таких забруднюючих речовин у переліку об’єктів оподаткування екоподатком.

Отже за загальними правилами наявність будь-яких пересувних (мобільних) генераторів є підставою для сплати екологічного податку. Саме це послугувало причиною появи окремих податкових роз’яснень щодо необхідності сплати екологічного податку користувачами генераторів. 

Втім відповідно до ст. 240.7 ПКУ не є платниками за викиди суб‘єкти, які здійснюють такі викиди СО2 не більше 500 тонн на рік. 

І якщо платник використовує до 200 тон пального на рік сплачувати екологічний податок не потрібно. Дану інформацію надав у своєму телеграм-каналі Данило Гетманцев.

Податківці нагадують, що до  стаціонарних джерел забруднення відносять підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти. Також до стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори, міні електростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному при спаленні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об’єктом та базою оподаткування екологічним податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

Також податківці пояснюють  чи нараховується та чи сплачується екологічний податок за періоди 2022 року в умовах дії воєнного стану. Зокрема, податківці підкреслюють, що для об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням екологічним податком, платниками, зареєстрованими (взятими на облік) за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначених КМУ, не екологічний податок нараховується та не сплачується. Причому за I, II, III та IV квартали 2022 року та за всі обсяги та види забруднення стаціонарними джерелами забруднення.

Акцизний податок на пальне

Зазвичай,  генератори працюють на бензині чи дизельному паливі, які є підакцизними товарами (ст. 215 ПКУ). Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (пп. 212.1.15 ПКУ). Власник (користувач) генератора заправляє його пальним та може зберігати його подальшого використання.

Відповідно до пп. 14.1.212 ПКУ реалізація пального – це, зокрема, фізична передача пального з акцизного складу/акцизного складу пересувного для  власного споживання. Передача пального на власні потреби суб’єктом, що не є розпорядником акцизного складу, не вважається реалізацією пального. У разі використання пального виключно для власних потреб підприємство зобов’язане реєструватися платником пального акцизу. Якщо таке підприємство має акцизний склад, з якого передається пальне для власного споживання.

Акцизний склад наявний, якщо (пп. «б» п.п. 14.1.6 ПКУ):

• загальна місткість розміщених у конкретному приміщенні або на  території ємностей для навантаження-розвантаження і зберігання пального перевищить 200 м3

та/або

• протягом календарного року пальне отримується в обсягах, що перевищать 1000 м3 (1 млн. л).

Тож за невиконання цих умов акцизного складу немає і підприємство не вважається розпорядником. Тому  не є платником пального акцизу і не повинен реєструватись платником акцизного податку.