Припинення трудових відносин: окремі питання звільнення працівника

Дата публікації
24 Лис 2021

Загалом звільнення працівника відбувається у зв’язку з припиненням трудових відносин:  на загальних підставах; на підставі розірвання трудового договору (далі – ТД) з ініціативи самого працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, на вимогу профспілки. Припинення трудових відносин у будь-якому випадку супроводжується певними діями як працівника, так й роботодавця.

Що має зробити роботодавець

За загальними правилами роботодавець повинен у день звільнення відповідно до ст. 47 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП) надати працівнику копію наказу (розпорядження) про звільнення, видати трудову книжку із належними записами про звільнення. Зокрема, із вірним зазначенням підстави для припинення трудових відносин та подальшого звільнення. Так, працівник при отриманні трудової книжки має розписатися в Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них. Мовиться про форму № П-10, затверджену наказом Мінстату України від  27.10.1995 р. № 277.

Також  роботодавець має розрахуватися з  працівником у строки, передбачені ст. 116 КЗпП, попередньо повідомивши письмово працівника про суми, належні йому до виплати при звільненні.  Себто роботодавець повинен у день звільнення працівника остаточно розрахуватися з ним. А саме, виплатити зарплату працівнику за відпрацьовані до звільнення дні, компенсацію за невикористану відпустку, провести інші виплати працівнику. Може трапитися, що у  день звільнення особа не працювала. Тоді належні працівнику суми слід виплатити не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Ще зверніть увагу, що працівник вправі вимагати від роботодавця довідку про роботу у нього, в якій мають бути зазначені (ст. 49 КЗпП): спеціальність, кваліфікація, посада, час роботи, розміру зарплати працівника.

Далі пройдемося за окремими особливостями дій роботодавця при звільненні працівника – в залежності від певних підстав для припинення трудових відносин.

Звільнення у зв’язку з закінченням строку ТД

Підстави для такого звільнення зафіксовані у п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Себто роботодавець може припинити трудові відносини  із працівником по закінченні строку дії ТД (п. 2 та п. 3 ст. 23 КЗпП), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Зверніть увагу, що ст. 23 КЗпП робить акцент на тому, що строковий ТД укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За підставою з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП можна звільнити працівника, з яким укладено строковий ТД згідно зі ст. 23 КЗпП.  Якщо при укладенні ТД не дотримано повною мірою вимоги цієї статті, то ТД вважається укладеним на невизначений строк. Відповідно такий ТД неможливо припинити  у зв’язку із закінченням строку його дії.

Звільнити працівника за строковим ТД можна:

  • в останній день виконання певної роботи,  якщо ТД укладено на період її виконання;
  • в останній день строку дії ТД, якщо такий ТД укладено до певної дати;
  • в останній день перед виходом на роботу працівника на постійній основі, якщо працівника, що звільняється було прийнято на місце такого тимчасово відсутнього колеги.

Ініціювати звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП може будь-яка сторона строкового ТД: або працівник, або роботодавець. До речі,  роботодавець по закінченні дії строкового ТД може просто видати наказ про звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП.  Незважаючи на те, що де-юре наступного дня після закінчення строку дії ТД і працівник може просто не виходити на роботу без будь-яких наслідків, де-факто йому все одно слід скласти заяву на звільнення. Зазвичай, на її базі  керівник підприємства оформлює відповідний наказ про звільнення. Цей розпорядчий документ стане підставою для внесення відповідного запису до трудової книжки працівника і згідно ст. 116 КЗпП – для остаточного розрахунку за усіма виплатами, належними працівнику.

Додамо, що можливе дострокове припинення строкового ТД, тоді при звільненні застосовують не п.  2 ч. 1 ст. 36 КЗпП, а ст. 38 КЗпП (за власним бажанням) або п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін).

Декілька замальовок щодо особливостей звільнення у зв’язку зі закінченням строку ТД, зокрема, осіб, згаданих у ст. 184 і ст. 1861 КЗпП.

Нагадаємо, що заборонено звільняти вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років – коли дитина потребує домашнього догляду), одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Зокрема, у разі звільнення таких жінок по закінченні строку ТД ч. 3 ст. 184 КЗпП передбачено їх обов’язкове працевлаштування: зі збереженням на цей період середньої зарплати, але не більше 3 місяців з дня закінчення строкового ТД. І ст. 1861 КЗпП так само піклується  про батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників), одного із прийомних батьків, одного із батьків-вихователів.

Пройдіть тест на 10 запитань

Звільнення за угодою сторін

Такий варіант передбачено п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, за якого припинення трудових відносин може ініціювати рівною мірою як працівник, так й  роботодавець. Себто одна сторона висловлює бажання звільнитися чи вносить пропозицію щодо звільнення, а інша надає згоду на це.  

Звільнення за угодою сторін застосовується для припинення трудових відносин як до строкового ТД, так і до ТД, укладеного на невизначений строк. Завважте, якщо одна зі сторін не погодиться на звільнення за такою підставою (план «А») трудові відносини не припиняться. І коли працівнику потрібно все одно звільнитися, у нього має бути план «Б»: звільнення за власним бажанням, а це вже інша стаття КЗпП.

Якщо ж сторони дійшли згоди, то саме вони й визначатимуть дату припинення дії ТД. Себто тут не спрацьовують законодавчі норми щодо необхідності попереджати роботодавця за два тижні як це передбачено ст. 38 КЗпП при розірванні ТД, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Зверніть увагу що звільнення за угодою сторін має таку особливість: якщо сторони ТД дійшли згоди і визначили дату звільнення, то працівник вже не зможе відмовитися від звільнення і відкликати заяву про нього якщо роботодавець буде проти цього. Принаймні, таку позицію викладено у п. 8 постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9 (далі – Постанова № 9): за домовленості між  працівником і роботодавцем про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП  (за згодою сторін) ТД припиняється в  строк,  визначений сторонами.  Анулювання такої домовленості  може  мати   місце   лише   при  взаємній  згоді  про  це  роботодавця і працівника.

Документальне оформлення звільнення за угодою сторін полягає, перш за все, в складанні працівником відповідної заяви. На її підставі керівник підприємства видає наказ про звільнення. Після цього кадровик або інша уповноважена на кадровий облік особа вносить відповідний запис до трудової книжки працівника, що звільняється.

Звільнення у зв’язку з призовом працівника на військову службу

Звільнення працівника відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП можливе у разі призову або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП. Рівночасно у ч. 3 ст. 119 КЗпП зазначено:  за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період тощо під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб –  підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Себто за таких умов роботодавці зараз не можуть припинити ТД із працівниками у випадках, наведених у ч. 3 ст. 119 КЗпП. Якщо працівника направлено на альтернативну (невійськову) службу трудові відносини припиняють на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Підставою для звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП є заява працівника, який сам обирає дату звільнення, яку зазначає в ній. До такої заяви працівник в залежності від випадку додає копії контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України чи повістки про виклик   на строкову військову службу або направлення для проходження альтернативної (невійськової) служби. На підставі заяви працівника роботодавець видає наказ про звільнення.

Звільнення у разі призову на військову службу роботодавця –  фізособи

Ця підстава для звільнення передбачена п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. А в  п. 10 ст. 40 КЗпП додано ще одну підставу: розірвання ТД з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливо у разі призову або мобілізації власника – фізичної особи під час особливого періоду. Датою звільнення за обома вищезазначеними підставами може бути останній робочий день –  перед початком проходження роботодавцем – фізособою військової або альтернативної (невійськової) служби. Для звільнення необхідний лише наказ роботодавця, відомості про звільнення також вносять до ТД, укладеного письмово власником –  фізичною особою із працівником. Типову форму такого договору затверджено наказом Мінпраці України від 08.06.2001 р. № 260.

Нагадаємо, що у ч. 1 ст. 47 КЗпП сказано: власник зобов’язаний вручити працівникові у день звільнення копію наказу про звільнення і провести з ним розрахунок у терміни, зазначені в ст. 116 КЗпП. Рівночасно, у ч. 3 ст. 47 КЗпП оговорено, що в разі призову власника – фізособи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий власник – фізособа має виконати вищезазначені обов’язки протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.  

Часті запитання
Чи обов’язково документально підтверджувати причину звільнення за власним бажанням, зокрема, у зв’язку з переїздом на нове місце проживання?
Статтею 38 КЗпП встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Коли працівник подає заяву про звільнення за власним бажанням через неможливість продовжувати роботу, зокрема у зв’язку з переїздом на нове місце проживання роботодавець повинен розірвати ТД у строк, про який просить працівник. В п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 сказано, що запис про звільнення у трудовій книжці провадять із зазначенням поважної причини звільнення. Себто в трудовій книжці працівника має бути записано: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з переїздом на нове місце проживання, стаття 38 КЗпП України» (див., наприклад, роз’яснення ГУ Держпраці у Херсонській області, http://ks.dsp.gov.ua/2020/05/04/shhodo-pidstav-dlya-zvilnennya-za-vlasnim-bazhannyam/).
При цьому законодавча вимога щодо обов’язку працівника документально підтверджувати причину звільнення за власним бажанням у зв’язку з переїздом на нове місце проживання відсутня.
Чи можна звільнити працівника, який систематично не виконує свої обов’язки?
У п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП передбачено, що розірвання ТД з ініціативи роботодавця можливе за умови систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього ТД або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Нюанси застосування цієї норми роз’яснює п. 23 Постанови № 9: у таких випадках зважають на ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і громадські стягнення, застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації. Головне, щоб із дня накладення таких стягнень до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
Зверніть також увагу, що замало просто зафіксувати факт невиконання працівником трудових обов’язків. Ще важливо довести відсутність поважних причин для цього, позаяк за їх наявності працівник може звернутися до суду за захистом своїх прав. І ще один нюанс, зафіксований у ст. 148 КЗпП: дисциплінарне стягнення застосовують не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу перебування працівника на лікарняному або у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. А звільнення згідно зі ст. 147 КЗпП є одним із видів дисциплінарного стягнення.
Проходить набір
Онлайн-курс по Зарплаті та кадрах

    Навчіться вести зарплатний і кадровий облік без помилок, завдяки комплексному ...

    Анастасія Волевач Ірина Тимошенко
    20 Лип 2021
    Онлайн-курс по 1С Бухгалтерія 2.0

      Навчіться використовувати 1С на 100%, працювати швидко та без помилок за 5 ...

      Світлана Шанайда
      Спікер Світлана Шанайда
      Статті по темі
      11 Листопада 2021

      Оформлення та оплата електронних лікарняних

      Автор статьи Любомир Антонюк
      02 Листопада 2021

      Повідомлення про прийняття на роботу: правила заповнення та подання

      Автор статьи Любомир Антонюк
      21 Жовтня 2021

      Довідка про доходи: коли потрібна та як отримати

      Автор статьи Любомир Антонюк
      31 Серпня 2021

      Яка пенсія та коли передбачена за відсутності страхового стажу

      Автор статьи Наталія Киріченко
      19 Серпня 2021

      Виплати для безробітних 2021: максимальні нарахування допомоги

      Автор статьи Зоряна Куриляк
      18 Серпня 2021

      Просто про страхові внески для ФОП та юросіб

      Автор статьи Галина Казначей
      13 Вересня 2021

      Календар ФОП: коли сплачувати єдиний податок та ЄСВ у 2021 році

      Автор статьи Олена Зиновій
      19 Квітня 2021

      ФОП-єдинники подаватимуть нову звітність з єдиного податку та ЄСВ

      Автор статьи Олена Зиновій
      Коментарі 0

        Отримайте PDF Чек-лист

        Експрес-аудит правильності Вашої бухгалтерії

        [utm_campaign_i][/utm_campaign_i] [utm_source_i][/utm_source_i] [utm_medium_i][/utm_medium_i] [utm_term_i][/utm_term_i] [utm_content_i][/utm_content_i] [gclid_i][/gclid_i]
        Найближчі курси
        Онлайн-курс по Зарплаті та кадрах

          Навчіться вести зарплатний і кадровий облік без помилок, завдяки комплексному ...

          Анастасія Волевач Ірина Тимошенко
          20 Лип 2021
          Онлайн-курс “Бухгалтер-Експерт”

            Отримайте навички, якими повинен володіти єдиний / головний бухгалтер для ...

            Анастасія Волевач Ірина Тимошенко
            25 Чер 2021
            Онлайн-курс з Перевірок

              Навчіться проходити перевірки Податкової впевнено і без штрафів усього за 5 ...

              Ігор Січеславський
              Спікер Ігор Січеславський
              16 Сер 2021
              Онлайн-курс по 1С Бухгалтерія 2.0

                Навчіться використовувати 1С на 100%, працювати швидко та без помилок за 5 ...

                Світлана Шанайда
                Спікер Світлана Шанайда
                Онлайн-курс з Податку на Прибуток

                  Навчіться вести облік податку на прибуток без помилок, завдяки комплексному ...

                  Галина Морозовська
                  Спікер Галина Морозовська