Продаж іноземної валюти: документування, облік

Правомірність використання  суб’єктами ЗЕД на свій розсуд валютними надходженнями, які надійшли на їх користь передбачена ст. 44 ГКУ. Отже суб’єкти ЗЕД можуть продавати власну інвалюту, обмінювати її на інші види інвалют або в іншій спосіб використовувати в господарській діяльності. Далі розглянемо документальне оформлення операцій з продажу інвалюти та облік таких валютних операцій.

Операції з інвалютою: загальні положення

Визначення операцій купівлі, продажу та обміну інвалюти надає п. 2 розд. І Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 1 (далі – Положення № 1):

• продаж іноземної валюти –  це операція з продажу іноземної валюти за гривні (пп. 14);
• обмін іноземної валюти  –  це операція з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту (пп. 10). 

Банки продають іноземну валюту за гривні  на валютному ринку України, а обмін іноземної валюти здійснюють на валютному ринку України та/або на міжнародному валютному ринку (пп. 1 та 2 п. 31 розд. IV Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 5, далі – Положення № 5). 

Продаж іноземної валюти: документальне оформлення

Згідно пп. 7 п. 10 розд. ІІІ Положення № 1 банки за дорученням клієнта здійснюють операції, зокрема, з торгівлі іноземною валютою за курсом та в сумі, визначеними клієнтом у його заяві або дорученні на проведення такої операції. А в п. 10 розд. І Положення № 5 зазначено, що клієнт:

• подає заяву про продаж іноземної валюти до банку, що його обслуговує;
• має право подавати заяву про продаж іноземної валюти до банку за власним вибором (незалежно від наявності поточного рахунку в іноземній валюті в цьому банку).

Більш детальну інформацію щодо оформлення операції з продажу / обміну іноземної валюти містить розд. ІІ Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 2 (далі – Положення № 2). Так, для цього клієнт подає до банку заяву в довільній формі, а реквізити такої заяви визначаються в договорі банківського рахунку або іншому договорі, укладеному між банком і клієнтом. Зокрема, у цих документах банк визначає (п. 11 розд. ІІ Положення № 2):

• порядок, спосіб і форму подання заяв та інших документів;
• порядок установлення банком курсу/крос-курсу купівлі/продажу/обміну іноземної валюти/банківських металів (ураховуючи право клієнта вказати цифрове значення курсу купівлі/продажу/обміну іноземної валюти/банківських металів або зазначити «за курсом банку») порядок та умови повернення банком заяви без виконання;
• порядок отримання банком комісійної винагороди за здійснення валютної операції;
• порядок інформування клієнта про здійснені банком валютні операції (ураховуючи інформацію про курс купівлі/продажу/обміну іноземної валюти/банківських металів, за яким була здійснена операція);
• умови відкликання заяви і відшкодування клієнтом пов’язаних із таким відкликанням витрат банку.

Нагадаємо, що заява про купівлю іноземної валюти / договір з банком має містити доручення клієнта – резидента банку продати куплену іноземну валюту, якщо її не буде переказано за призначенням у строки, передбачені пп. 1 п. 44 розд. IV Положення № 5. Зокрема, іноземну валюту, куплену в установленому порядку через банк, не пізніше ніж за 10 робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

Без заяви можна обійтися, коли банк продає / обмінює іноземну валюту за дорученням клієнта і порядок та умови проведення цих операцій визначені в договорі банківського рахунку або іншому договорі, укладеному між ним і банком.

Банк поверне заяву клієнта без її виконання, якщо є інші документи на:

• арешт коштів;
• заборону вчинення певних дій або про утримання від вчинення певних дій;
• заборону клієнту – боржнику розпоряджатися та/або користуватися власними коштами;
• примусове списання коштів.

Клієнт може  відкликати з обслуговуючого банку заяву на продаж / обмін до моменту її виконання банком: у повній або частковій сумі. Для цього клієнту потрібно подати лист про відкликання заяви, складеного в довільній формі та підписаного особою або її представником.

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему обліку операції продажу інвалюти, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Строки продажу купленої іноземної валюти

Банк зобов’язаний продати (розд. IV Положення № 5):

• протягом п’яти робочих днів куплену іноземну валюту в разі порушення клієнтами-резидентами строків, передбачених у п. 44 розд. IV цього Положення (пп. 1 п. 47).

Відлік строку продажу іноземної валюти у випадку, якщо кошти для продажу переказуються клієнтом з іншого банку, починається з дня зарахування таких коштів на кореспондентський рахунок банку. Ці вимоги також поширюються на повернені нерезидентом на адресу клієнта-резидента інвалютні кошти, які були переказані нерезиденту за рахунок одержаного кредиту (позики) в іноземній валюті. Така іноземна валюта має бути продана в сумі, що дорівнює сумі іноземної валюти, купленої для виконання зобов’язань за кредитним договором (договором позики). Інші деталі щодо продажу поверненої «кредитної» іноземної валюти – в п. 48 розд. IV Положення № 5;

• без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента (оскільки взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані) кошти в іноземній валюті, які були куплені та переказані на користь нерезидента (пп. 1 п. 47);

• не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на внутрішньобанківський рахунок кошти в іноземній валюті, куплені банком відповідно до пп. 2 п. 77 розд. IV цього Положення, переказані за цільовим призначенням, але повернені банком, що обслуговує кредитний договір (п. 49). Такий продаж відбувається без зарахування на поточний рахунок резидента-позичальника.    

Всі вищенаведені вимоги не поширюються на іноземну валюту, яка не відноситься до 1 групи Класифікатора іноземних валют, а також на операції інвестора за угодою про розподіл продукції (представництва іноземного інвестора за угодою про розподіл продукції на території України) (п. 50 та 51 розд. IV Положення № 5).

Комісійна винагорода банку

У п. 53 розд. IV Положення № 5 зазначено, що обслуговуючий банк має право за дорученням цього клієнта утримати комісійну винагороду в гривнях з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти, без зарахування цієї комісійної винагороди на його поточний рахунок у гривнях, якщо це передбачено в заяві про продаж іноземної валюти.

Бухгалтерський облік продажу іноземної валюти

При продажу іноземної валюти за дорученням підприємства списання іноземної валюти з рахунку підприємства відображають за дебетом субрахунку 344 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» та кредитом 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» – за курсом НБУ на дату операції.

В бухгалтерському обліку відображають тільки «згорнутий» результат продажу іноземної валюти (з огляду на пп. 6.8 НП(С)БО 15 «Дохід» та пп. 9.6 НП(С)БО 16 «Витрати»).  Його визначають як різницю між ціною продажу іноземної валюти і її балансовою вартістю. Останню розраховують за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти (п. 4 НП(С)БО 15). Додатну різницю відображають на субрахунку 711 «Доходи від купівлі-продажу іноземної валюти», а від’ємну –  на субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти».

У бухгалтерському обліку сума комісійної винагороди відноситься до адміністративних витрат як витрати на розрахунково-касове обслуговування і враховується на рахунку 92 «Адміністративні витрати» (п. 18 НП(С)БО 16).

Далі розглянемо облік операції продажу іноземної валюти на умовному числовому прикладі.

Таблиця. Облік операцій з продажу іноземної валюти