Простій на підприємстві: оформлення, облік, оподаткування

Поняття «простій» знаходимо у ст. 34 КЗпП: це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Простій розглядають як ефективний інструмент запобігання вивільненню працівників. Водночас він привносить й певні особливості в бухгалтерський та податковий облік, зокрема, основних засобів (ОЗ). Докладніше про це – далі.

Бухгалтерська амортизація

Як зазначено в ст.3 4 КЗпП, простій може бути викликаний невідворотною силою або іншими обставинами. Ними є стихійне лихо, бойові дії, виробнича аварія, що призвела до виникнення небезпеки для життя і здоров’я працівників, навколишнього середовища, карантин тощо. Тож у цьому випадку йдеться про так званий форс-мажор.

Та чи нараховувати підприємству амортизацію на ОЗ, які тимчасово простоюють?

Почнемо з того, що серед прямих норм, які зумовлюють припинення нарахування амортизації ОЗ, простій відсутній. Адже відповідно до п. 23 НП(С)БО 7 «Основні засоби» нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації.

Це підтверджує також п. 24 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561 . Нарахування амортизації припиняють починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. При застосуванні виробничого методу амортизацію припиняють нараховувати з дати, що настає за датою вибуття об’єкта ОЗ (абз. 4 п. 29 НП(С)БО 7).

Для того, щоб вивести об’єкт ОЗ з експлуатації з таких причин, керівнику підприємства потрібно прийняти відповідне рішення. До речі, тимчасове невикористання необоротних активів у зв’язку з певними обмеженнями діяльності не є консервацією, тому підстав для призупинення амортизації ОЗ у підприємства немає.

Завважимо! Ані НП(С)БО 7, ані НП(С)БО 16 «Витрати» не забороняють враховувати витрати на поточний ремонт і обслуговування ОЗ, які тимчасово не використовують у господарській діяльності. Тож витрати на підтримання таких ОЗ у робочому стані можна прямо включати до складу витрат поточного періоду (п. 15 НП(С)БО 7, п. 7 НП(С)БО 16).

Для того щоб не помилитися у виборі рахунків обліку цих витрат, слід виходити з того, чи вважати простій короткостроковим або довгостроковим. На нашу думку, потрібно спиратися на те, що один місяць – це мінімальний строк для складання проміжної фінансової звітності (п. 1 розд. ІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). Отже, виходить: простій строком більше місяця – це вже довгостроковий простій і в такому випадку логічно використовувати незвичні в нормальних умовах діяльності рахунки для нарахування амортизації.

Наприклад, якщо йдеться про виробничі ОЗ, то замість рахунку 23 «Виробництво» слід задіяти субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності». А стосовно офісних ОЗ або торговельного обладнання замість відповідних рахунків 92 «Адміністративні витрати» чи 93 «Витрати на збут» використовувати субрахунок 977 «Інші витрати діяльності».

Що ж до короткострокового простою (до місяця), то вигадувати особливості обліку амортизації ОЗ не потрібно: витрати на її нарахування відображають на тих самих рахунках, що й до простою.

Податкова амортизація

З огляду на ПБО та МСФЗ можна стверджувати, що амортизація на період простою не припиняється. І значною мірою ті платники податку на прибуток, які коригують фінрезультат до оподаткування, вправі розраховувати й на суми податкової амортизації ОЗ на простої.

Нагадаємо, що відповідно до пп. 14.1.3 ПКУ амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлені ст. 138 ПКУ.

Не підлягають податковій амортизації відповідно до пп. 138.3.1 ПКУ ОЗ, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку (невиробничі), а також ті, що знаходяться на консервації.

Господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Якщо ОЗ призначені для використання у господарській діяльності і нарахування амортизації на такі активи відповідно до правил бухгалтерського обліку протягом періоду тимчасового простою не припиняється, то такі ОЗ підлягають амортизації у податковому обліку (див. категорію 102.05 ЗІР).

ПДВ

Зауважимо, що через тимчасовий простій виробничі ОЗ не стають «негосподарськими» ОЗ. Оскільки ПКУ відразу ж поділяє ОЗ на «господарські» і «негосподарські» (див. пп. 138.3.2 ПКУ) і не зумовлює зміни такого статусу для ОЗ, які тимчасово не використовують у господарській діяльності, тобто не вимагає їх переведення до складу невиробничих ОЗ.

Бухоблік простію

Приклад. Підприємство знаходиться у простої, тому зупинило надання послуг. Сума щомісячної амортизації ОЗ, які простоюють при цьому, дорівнює 50000 грн. Витрати на профілактичне технічне обслуговування ОЗ у цей період – 1200 грн грн. (у тому числі ПДВ – 200 грн).

Облік операцій наведено в таблиці.

Таблиця. Бухоблік амортизації і витрат на обслуговування ОЗ на простої

Працівники: вимушений простій

Як ми вже зазначили, простій може бути зумовлений:

• об’єктивними причинами (наприклад, виробничого, економічного характеру, в тому числі обставинами непереборної сили тощо);
• суб’єктивними причинами (наприклад, дії чи бездіяльність працівників, керівників чи роботодавця).

Відповідно до ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Якщо вам важливі нюанси обліку не лише на тему обліку простою підприємства, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Час простою з вини працівника не оплачується.

Рівночасно, на період освоєння нового виробництва (продукції) роботодавець може здійснювати працівникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Простій: документальне оформлення

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб (ч. 2 ст. 113 КЗпП).

Завважимо, що у листі Мінсоцполітики від 04.10.2013 р. № 179/06/186-13 (далі – лист №179/06/186-13) зазначено: на час простою не з вини працівника оформляються акт простою (фіксуються причини, що зумовили припинення роботи) і наказ власника або уповноваженого ним органу. 

Рекомендуємо, що у наказі також слід вказати:

• чи звільняються працівники в період простою від виконання трудових (посадових) обов’язків;
• чи зобов’язані працівники бути присутніми на роботі. Якщо так, то за яким графіком.

У період простою працівники можуть бути присутніми на робочих місцях, якщо цього вимагає виробництво та є потреба через певний період терміново залучити працівників до роботи. Якщо від початку простою відома дата можливого поновлення робіт, то працівників можна не зобов’язувати постійно знаходитися на робочих місцях, вони мають з’явитися на роботі в установлений у наказі час. 

Зверніть увагу, що згідно листу № 179/06/186-13 питання необхідності присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішено у Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Відповідно до пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом  Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5, оплата простоїв працівника не з вини є платою за невідпрацьований час і входить до фонду додаткової заробітної плати. Тому суми плати за час простою є об’єктом оподаткування ПДФО, військовим збором, ЄСВ.

Витрати на оплату простою відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 7 НП(С)БО 16). Оскільки тут не спрацьовує правило, що витрати певного періоду визнають одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, адже за період простою немає виробництва продукції (надання послуг. виконання робіт).

У період простою відсутні виробництво і реалізація товарів (робіт, послуг). Тож фактично витрати на оплату простою працівників неможливо віднести до собівартості певного об’єкту обліку. Тому такі витрати можна враховувати у складі інших витрат операційної діяльності на субахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».