Реклама: правила розміщення окремих видів, облік

За ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР (далі – Закон № 270), «реклама –  інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару».

Розглянемо окремі види реклами: порядок їх розміщення, облік та оподаткування.

Відповідно до ст. 1 Закону № 270:

• рекламні засоби – засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживачів;
• рекламодавець – особа, яка є замовником реклами для її виготовлення та / або розповсюдження;
• розповсюджувач реклами – особа, яка займається розповсюдженням реклами.

Інтернет-реклама

Цей вид реклами передбачає її розміщення за допомогою технічних ресурсів інтернет. Зокрема, мовиться про такі популярні види інтернет-реклами як банерна й контекстна реклами. Також поширеними способами розповсюдження рекламної інформації є:

• розсилка певному колу осіб («mailing lists», «opt-in» E-mail marketing);
• розміщення реклами в  розсилках новин;
• телереклама тощо.

Зверніть увагу, що в Законі № 270 відсутні прямі згадки про інтернет-рекламу. Втім у відповідних статтях Закону № 270 зазначені особливості розміщення реклами про певні товари та на певних рекламних носіях, зокрема:

• реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації (ст. 21);
• алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби (ст. 22);
• реклами в аудіальних та аудіовізуальних медіа (ст. 13);
• реклами у друкованих медіа (ст. 14); 
• зовнішньої реклами (ст. 16);
• внутрішньої реклами (ст. 17); 
• реклами на транспорті (ст. 18).

Щодо інтернет-реклами у Законі № 270 може допомогти ст. 14-3. У ній зазначено, що на рекламу з використанням електронних комунікацій (включаючи електронну пошту, сервіси обміну повідомленнями, пошукові сервіси, веб-сайти та веб-сторінки юридичних і фізичних осіб у мережі Інтернет, чат-боти, автоматичні повідомлення, комунікацію з використанням телефонних номерів, сервісів, що використовують технології доповненої та віртуальної реальності, та будь-яких інших інформаційних (цифрових) технологій), яка розповсюджується та споживається на території України, поширюються вимоги Закону № 270, законодавства України про захист від недобросовісної конкуренції та інших законів України.

При цьому розповсюдження реклами у формі спаму, у тому числі здійснення масових дзвінків з використанням будь-яких технологій комунікацій без попередньої письмової згоди споживача, у тому числі в електронній формі, забороняється. Розповсюдження реклами з використанням номерів телефонів чи інших мережевих ідентифікаторів споживача може здійснюватися лише за наявності попередньої письмової згоди такого споживача, у тому числі в електронній формі, та якщо споживач отримує можливість безоплатно у будь-який час у простій і зрозумілій формі відмовитися від використання своїх даних, у тому числі від отримання реклами з використанням номерів телефонів чи інших мережевих ідентифікаторів споживача.

Також у ст. 15 Закону № 270 мовиться про рекламу послуг, що надаються з використанням електронних комунікацій. Така реклама при розповсюдженні її в рекламних засобах має містити інформацію про платне чи безоплатне використання споживачем електронних комунікацій (у тому числі зазначеного в рекламі номера) при отриманні рекламованої послуги.

Діяльність у сфері електронних комунікацій та користування електронними комунікаційними послугами регулює Закон України «Про електронні комунікації» від 16.12.2020 р. № 1089-IX (далі – Закон № 1089).

Оголошення про вакансії

Питання, пов’язані з рекламою послуг працевлаштування, регулює ст. 24-1 Закону № 270. Вона стосується виключно суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні. Перелік суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців можна знайти тут. 

Тож виникає слушне запитання: «Чи вважати рекламою розміщення підприємством оголошень про наявні у нього вакансії?». Якщо буквально виходити з визначення реклами, наведеного в ст. 1 Закону № 270,  то  практично будь-яку інформацію, в якій буде згадуватися юридична особа –  роботодавець при бажанні  можна підвести під рекламу. Ба більше, споживачі реклами – це невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама. А такі оголошення може бачити хто завгодно.

Загалом, вакансія – це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа (Закон України «Про зайнятість» від 05.07.2012 р. № 5067-VI, далі – Закон № 5067). До того ж, Закон № 5067 щодо вакансії оперує такою фразою, як «оголошення (реклама) про вакансії (прийом на роботу)». Тобто ототожнює ці поняття.

Зазвичай оголошення бувають:

• адресовані невизначеному колу осіб, і які містять лише найменування вакантної посади та/або спеціальності претендента, номер телефону або електронну адресу для контактів, П. І. Б. контактної особи роботодавця;
• які окреслюють конкретне коло претендентів і містять детальний опис умов роботи, найменування та адресу роботодавця, перелік функціональних обов’язків, інші відомості про місце, характер роботи.

Тобто назвати інформацію про вакансію рекламою підприємства складно, адже відповідно до ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю. Тобто Конституція України дає можливість громадянину заробляти собі на життя тією роботою, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Тож оголошення про вакансії – це лише інформація, яка певною мірою сприяє реалізації конституційних прав громадян.

Щоправда,  підприємство – роботодавець може явно чи приховано позначити свої переваги порівняно з іншими підприємствами –  роботодавцями, які займаються продажем (наданням, виконанням) аналогічних товарів (послуг, робіт). Наприклад, описати, що умови праці, рівень заробітної плати, набір соціального пакета та ін. у нього найкращі, аніж у інших. Тобто прорекламувати себе.

Втім важливо те, що у ст. 26 Закону № 270  зазначено, що контроль за рекламою про вакансії (прийом на роботу) належить до повноважень Державної служби зайнятості. А вона, схоже ототожнює оголошення та рекламу про вакансії (прийом на роботу). Також у ст. ч. 3 ст. 11 Закону № 5067 зазначено: обмеження щодо змісту оголошень (реклами) про вакансії (прийом на роботу) та відповідальність за порушення встановленого порядку їх розповсюдження регулюються Законом № 270.

Тому коло відносно інформації про вакансії замикається на їх рекламі.

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему обліку рекламних послуг, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Реклама на транспорті

У  ст. 18 Закону № 270 сказано, що розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об’єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки та правил дорожнього руху. За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень, інших документів щодо розміщення реклами.

Облік рекламних послуг

Податок на прибуток. ПКУ не передбачає коригування фінансового результату на рекламні витрати, тож платники податку на прибуток відображають  їх  на підставі  бухгалтерського обліку.

ПДВ. Щодо товарів, робіт, послуг, які використовуються у виробництві реклами, платник цього податку має право на податковий кредит з ПДВ на загальних підставах (пп. 198.1-198.3 ПКУ). Якщо рекламні послуги надає нерезидент, то отримувач послуг – платник ПДВ на дату оформлення акту, що засвідчує факт постачання послуг, з огляду на пп. «б» п. 186.3  та ст. 208 ПКУ складає і реєструє в ЄРПН у встановлений ПКУ термін податкову накладну з нарахуванням ПДВ за основною ставкою, виходячи з вартості таких послуг, та включає таку суму ПДВ до складу податкових зобов’язань та податкового кредиту у відповідному звітному (податковому) періоді. Якщо отримувач послуг (будь-яка юридична особа та фізична особа – підприємець, у тому числі яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування, як не зареєстровані як платники ПДВ) вважаються  податковим агентом такого нерезидента в частині нарахування та сплати ПДВ до бюджету за такими операціями незалежно від суми здійснюваних операцій (п. 208.5 ПКУ).  І тоді такі особи подають  Розрахунок податкових зобов’язань – в строки подання звітності з ПДВ, тобто не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникло податкове зобов’язання. 

Бухгалтерський облік. Витрати на рекламу згідно з п. 19 НП(С)БО 16 «Витрати» відображають у складі витрат на збут (рахунок 93).

Приклад. Підприємство 1 надало рекламні послуги Підприємству 2 на умовах відстрочення платежу. Обидва підприємства – платники податку на прибуток та ПДВ.

Вартість послуг – 12000 грн, у т. ч. ПДВ – 2000 грн.

Облік  операцій з отримання Підприємством 2 рекламних послуг див. у таблиці.

Таблиця