Товарообмінні (бартерні) операції: обмін запасами

Загальні положення

Норми щодо товарообміну містить ст. 715 ЦКУ. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. При цьому кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Якщо товар за договором міні обмінюється на товар меншої вартості, то договором можна передбачити доплату вартісної різниці грошима.  

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).На практиці за договором міни сторони обмінюють також одні послуги (роботи) на інші послуги (роботи). І хоча ст. 715 ЦКУ прямо цього не передбачає, але й прямо не забороняє.

У ГКУ уточнено: за договором міни (бартеру) певний товар в обмін на інший кожна сторона може передати не лише у власність, а й у повне господарське відання чи оперативне управління (ч. 1 ст. 293 ГКУ). Не може бути об’єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством (ч. 4 ст. 293 ГКУ).

До договору міни (бартеру) застосовують правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться у договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін (ч. 5 ст. 293 ГКУ).

Зокрема, відповідно до ст. 334 ГКУ:

• право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом;
• переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові тощо. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

У ч. 6 ст. 715 ЦКУ сказано, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни. І ч. 4 ст. 293 ГКУ зазначає: законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов’язаних із придбанням і використанням окремих видів майна, а також проведення таких операцій в окремих галузях господарювання.

Зокрема, це стосується договорів міни у сфері ЗЕД.

ЗЕД-бартер

Режим здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі ЗЕД встановлює Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 р. № 351-XIV (далі – Закон № 351).

Так, ст. 1 Закону № 351 визначає, що оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій. Умовою еквівалентності обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються суб’єктами ЗЕД  на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів.

У бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов’язковим вираженням в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют.

Завважимо, що при проведенні ЗЕД-бартеру є перелік товарів та послуг, заборонених для обміну за експортом чи імпортом. Цей перелік затверджений постановою КМУ від 29.04.1999 р. № 756.

Бухгалтерський облік міни (бартеру) запасами

Відповідно до п. 13 НП(С)БО 9 «Запаси» первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих

запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісною  вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається   справедлива вартість отриманих запасів. Подібними вважаються запаси, що мають подібне призначення або умови використання.

Справедлива вартість при обміні запасами

Відповідно до п. 4 НП(С)БО 19 «Об’єднання підприємств» справедлива  вартість – сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов’язання за звичайних умов на певну дату. Відповідно до запасів – це ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми  надбавки (прибутку), виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічних товарів.

На практиці при визначенні справедливої вартості орієнтуються на ринкові ціни. Згідно з п. 2.9 Методрекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2 (далі – Методрекомендації № 2), підприємство може використовувати дані про:

а) останню ринкову ціну операцій з відповідними запасами (за умови відсутності суттєвих негативних змін в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

б) ринкові ціни на подібні активи, скориговані з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня незавершеного виробництва, для якого визначається справедлива вартість;

в) додаткові показники, які характеризують рівень цін на запаси.

Первісна вартість запасів, придбаних (отриманих) за товарообмінною операцією,  визначається відповідно до п. 13 НП(С)БО 9 з урахуванням витрат за п. 9 цього НП(С)БО (див. лист Мінфіну від 14.04.2005 р. № 31-04200-30-25/6582).

Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему обліку товарообмінних (бартерних) операцій, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.

Зареєструватись на вебінар ✅

Зверніть увагу! Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством,  зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів (п. 23 НП(С)БО 15 «Дохід»). Якщо справедливу вартість  активів,  робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом (п. 24 НП(С)БО 15).

Також суму доходу за бартерними контрактами в розподілі за групами доходів наводять у примітках до фінансової звітності. При цьому розподіл доходу за кожною групою  доходів здійснюється відповідно до п. 7 НП(С)БО 15 (пп. 25.2, 25.3 НП(С)БО 15).

Проводки щодо обміну запасів наступні (п. 16 Методрекомендацій № 2):

Оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій

Згідно з пп. 14.1.10 ПКУ бартерна (товарообмінна) операція – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

Податок на прибуток

ПКУ не передбачає податкових коригувань для товарообмінних (бартерних) операцій. Тож всі платники податку на прибуток при визначенні фінрезультату до оподаткування орієнтуються на дані бухобліку. Варто пам’ятати про коригування з пп.пп. 140.5.4 та 140.5.5-1 ПКУ. Вони актуальні, коли платник податку на прибуток:

• придбаває товар у нерезидентів із Переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, затвердженого постановою КМУ від 04.07.2017 р. № 480, та Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2017 р. № 1045;
• реалізує товар на користь вищезазначених осіб;
• придбаває товари у неприбуткових організацій.

Адже по бартеру платник податку на прибуток одночасно є і продавцем, і покупцем.

Коригування здійснюють за результатами податкового (звітного) року.

ПДВ

Товарообмінні (бартерні) операції оподатковують ПДВ на загальних підставах. Податкові зобов’язання з ПДВ при реалізації товару за бартером визначають згідно з п. 188.1 ПКУ. При придбанні товару за договором міни (бартеру) платник ПДВ має право на податковий кредит (п.п. 198.1, 198.3 ПКУ).

ФОП на загальній системі

Обмежень щодо здійснення бартерних операцій (взаємозаліків) ФОП на загальній системі оподаткування не передбачено. При цьому відповідно до п. 177.2 ПКУ об’єктом оподаткування у ФОП на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходи (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами.

Платники єдиного податку

Згідно з п. 291.6 ПКУ платники єдиного податку 1-3 групи повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей). А бартерна (товарообмінна) операція передбачає розрахунки у негрошовій формі.

Отже, ФОП 1-3 групи та юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи не мають права здійснювати бартерні операції, в тому числі погашати заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) іншим способом ніж грошовим.

Для платників єдиного податку четвертої групи об’єктом оподаткування четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 292-1.1 ПКУ). ПКУ не передбачено обмежень щодо здійснення бартерних операцій (взаємозаліку) платниками єдиного податку четвертої групи. Отже, платники єдиного податку четвертої групи мають право здійснювати бартерні операції (взаємозалік).