Вихідна допомога при звільненні: кому, коли і в якому розмірі виплачується

Звільненню з роботи, чи то бажаному, чи то вимушеному, все ж можна додати приємності у вигляді грошової винагороди. Щоправда, вітчизняні роботодавці не часто добровільно демонструють надмірну щедрість при розставаннях з працівниками. Та все ж, законодавством передбачено ряд випадків припинення трудових відносин з обов’язковою виплатою вихідної допомоги.

Кому виплачується вихідна допомога

Виплата вихідної допомоги гарантована співробітникам трудовим законодавством переважно при вимушеному звільнені – за ініціативою роботодавця чи з незалежних від працівника обставин.

Головна норма щодо виплати вихідної допомоги – ст. 44 КЗпП, яка регулює загальні правила надання додаткової грошової компенсації при звільнені.

Сумісникам вихідну допомогу виплачують на загальних підставах на тих же умовах, що й при звільнені за основним місцем роботи.

Також вихідна допомога виплачується незалежно від форми трудового договору – строковий, безстроковий, контракт тощо.

Роботодавці наділені правом самостійно визначати додаткові категорії працівників, яким при звільнені буде виплачуватися вихідна допомога у колективних чи трудових договорах. Відповідні аспекти слід враховувати й при розробці власного Положення про вихідну допомогу. Наявність затвердженого “профільного” Положення з докладним описом кому, коли та в якому розмірі виплачують вихідну допомогу дозволяє убезпечити сторони від тривалих суперечок між сторонами при припинені трудових відносин.

Слід зауважити, виплата вихідної допомоги має місце саме у трудових правовідносинах. Тож норми ст. 44 КЗпП та інших спеціальних нормативів, що регулюють працю окремих категорій працівників, поширюються лише на випадки припинення відносин між підприємством та його співробітниками.

На договори цивільно-правового характеру ці вимоги не поширюються. Але звісно, сторони таких договорів можуть за домовленістю передбачати в них подібні положення.

Підстави для виплати вихідної допомоги 

Обставини, що вимагають від роботодавця виплатити вихідну допомогу в основній частині закріплено у ст. 44 КЗпП. Так, в найчастіше вихідну допомогу виплачують при звільнені з таких підстав:

• відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з роботодавцем, а також відмови від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
• ініціатива роботодавця щодо змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
•  виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також при змінах у наданні допуску до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП);
• поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП);
• порушення роботодавцем законодавства про працю чи умов колективного/трудового договору (ст. 38 і 39 КЗпП);
• припинення повноважень посадової особи (п. 5 ст. 41 КЗпП).

Проте додатково ці питання можуть регулюватися окремими нормативними актами. Наприклад, виплата вихідної допомоги передбачена при скорочені працівника, що має статус чорнобильця 1 категорії у відповідному Законі “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , а також, скажімо, при звільнені сезонного чи тимчасового працівника.

Також підставою для виплати вихідної допомоги є призов/направлення на військову службу (ст. 21 Закону “Про військовий обов’язок і військову службу”).

Підстави для виплати вихідної допомоги, які не гарантовані законодавчо, можуть закріплюватися у локальних актах роботодавця або безпосередньо у трудовому договорі. Наприклад, у разі звільнення за згодою сторін виплати також можна передбачити або ж – на випадок звільнення при виході на пенсію.

Розмір вихідної допомоги при звільненні

Законодавчо встановлений мінімальний розмір вихідної допомоги в залежності від підстав її надання (див. таблицю).

Таблиця

З урахуванням цих мінімальних гарантій конкретний розмір виплати вихідної допомоги при звільнені разом з підставами може визначається роботодавцем на власний розсуд.

Як розраховують та виплачують вихідну допомогу

Вихідна допомога при звільнені в загальному випадку обраховується виходячи із середнього заробітку.

В свою чергу середній заробіток обчислюють з виплат за відпрацьовані два календарні місяці перед звільненням (якщо відпрацьовано менше – виходячи з фактично відпрацьованого часу).

Якщо безпосередньо перед звільненням 2 місяці не відпрацьовано – до розрахунку беруть попередні 2 місяці.

Алгоритм включення/виключення при розрахунку середнього заробітку нарахованих працівнику виплат понад основну заробітну плату встановлено постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Для обчислення середньоденної (годинної) зарплати ділять заробіток за фактично відпрацьовані протягом двох місяців дні на кількість відпрацьованих  робочих днів (годин).

Виплачують належну суму вихідної допомоги під час остаточного розрахунку з працівником у день звільнення (ст. 116 КЗпП).