Виплата матеріальної допомоги: що потрібно знати

На законодавчому рівні ми не знайдемо єдиного терміну «матеріальна допомога». Її можуть, наприклад, надавати роботодавці на прохання працівника (за його заявою): для вирішення певних побутових проблем, пов’язаних із фінансами, на весілля, оздоровлення тощо. Є виплати у вигляді матеріальної допомоги, які є обов’язковими, наприклад, на оздоровлення певним категоріям держслужбовців. Далі розглянемо окремі нюанси здійснення виплат матеріальної допомоги.

Статус матеріальної допомоги

Матеріальна допомога може відноситися до фонду оплати праці або ні, вона може бути одноразовою або набувати систематичного характеру, матеріальна допомога може матим цільовий напрямок чи бути нецільовою.

Одноразова матеріальна допомога

Мовиться про допомогу, що надають індивідуально і одноразово на прохання працівника. Це може бути допомога на лікування, відпочинок й виплати в інших випадках, які зазвичай передбачають у колективному договорі. Але й за відсутності таких домовленостей роботодавця зі своїми працівниками матеріальна допомога теж може бути надана.

Податковий кодекс України (далі – ПКУ) у більшості випадків подібну матеріальну допомогу розглядає, як нецільову благодійну допомогу з відповідним оподаткуванням. Про окремі ситуації, пов’язані з нецільовою матеріальною благодійністю, ми розповіли у статті «Нецільова благодійна матеріальна допомога».

Матеріальна допомога разового характеру, яку підприємство надає окремим працівникам  (у  зв’язку  із  сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання) згідно пп. пп. 3.31 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція № 5), не входить до складу витрат на оплату праці. Себто не є зарплатою.

Допомога на навчання. Згідно з пп. 165.1.21 ПКУ до оподатковуваного доходу не включають суму, сплачену будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих і професійно-технічних навчальних закладів за одержання освіти, за підготовку або перепідготовку платника податків, але не вище за 3-кратний розмір мінімальної зарплати, установленої на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний чи неповний місяць навчання, підготовки або перепідготовки такої фізичної особи.

У 2021 році – це 18000 грн (6000 грн х 3) з розрахунку на повний або неповний місяць навчання. Із суми перевищення слід утримати ПДФО за ставкою 18% і військовий збір за ставкою 1,5%. Додамо, що ПКУ не встановлює якихось особливих вимог до документального підтвердження факту навчання. А значить, достатньо заяви працівника на ім’я керівника роботодавця з проханням оплатити навчання, до якого слід додати рахунок на оплату від навчального закладу (якщо такий документ є) і копію договору про надання послуг з навчання. На цій підставі керівник видає наказ, за яким й здійснюють відповідну виплату матеріальної допомоги.

Якщо ж підприємство здійснює безпосередньо виплату навчальному закладу у вигляді плати за навчання або за надання додаткових послуг з навчання особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю або дитини, в якої хоча б один із батьків є особою з інвалідністю; дитини-сироти, напівсироти; дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, то ці виплати у будь-якій сумі (вартості) вважають цільовою благодійною допомогою. І не включають до оподатковуваного доходу (пп. «є» пп. 170.7.4 ПКУ).

Завважте, що обмежень щодо терміну, за який роботодавець має право здійснити оплату за навчання найманого працівника законодавством не встановлено. І якщо роботодавець в 2021 році провів плату за навчання працівника однією сумою за весь період навчання (наприклад, за два і більше навчальних років), а розмір плати не перевищує 18000 грн за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки фізособи, то таку суму не оподатковують відповідно до 165.1.21 ПКУ (див. категорію 103.02 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу, далі – ЗІР).

Допомога на лікування. Згідно з пп. 165.1.19 ПКУ до загального оподатковуваного доходу платника податків не включають кошти або вартість майна (послуг), наданих за рахунок коштів благодійної організації чи роботодавця платника податку, як допомогу на лікування і медичне обслуговування платника податків або члена його родини першого ступеня споріднення, дитини, яка знаходиться під опікою або піклуванням платника податків, за умови документального підтвердження витрат, пов’язаних з наданням такої допомоги (у разі надання коштів). У тому числі, але не винятково:

• для придбання ліків;
• донорських компонентів;
• протезно-ортопедичних виробів;
• виробів медичного призначення для індивідуального користування осіб з інвалідністю.

Вищезгадану матеріальну допомогу підприємство може видати безпосередньо працівнику. Рівночасно за зверненням останнього воно може перерахувати кошти і на рахунок закладу охорони здоров’я.

Для того, щоб скористатися «звільненням» від ПДФО допомоги на лікування та медичне обслуговування платника податку або члена його сім’ї мають бути наявні відповідні документи, які підтверджують факт проведення такого лікування та медобслуговування. Податківці рекомендують платникам податку для підтвердження фактично понесених ними витрат, пов’язаних з лікуванням та медичним обслуговуванням, надавати договори, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача), платіжні та розрахункові документи тощо (див. категорію 103.15 ЗІР).

Підприємством може допомогти з лікуванням чи оздоровленням й колишньому працівнику. Тоді воно не зможе скористатися пільгою за пп. 165.1.19 ПКУ. Але якщо кошти перераховуватимуться безпосередньо закладу охорони здоров’я спрацює пп. «а» пп. 170.7.4 ПКУ, за яким таку виплату можна проводити без утримання ПДФО та військового збору.

Зверніть увагу, що не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами в будь-якій сумі (вартості):

• закладам охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податків або члена його родини першого ступеня споріднення, у т. ч. для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування осіб з інвалідністю) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;
• протезно-ортопедичним підприємствам, реабілітаційним установам для компенсації вартості платних реабілітаційних послуг, технічних та інших засобів реабілітації, наданих платнику податків, визнаному у встановленому порядку особою з інвалідністю, або його дитині з інвалідністю, в розмірах, що не перекриваються виплатами з бюджетів і фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Допомога на весілля. Зазвичай, таку виплату оформлюють як нецільову благодійну допомогу, як має особливості оподаткування (див. статтю «Нецільова благодійна матеріальна допомога»).

Зауважимо, що до фонду оплати праці включають винагороди та заохочення, які здійснюються раз на рік або мають разовий характер (пп. 2.3.2 Інструкції № 5). Тут само знаходимо одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці (скажімо, до ювілейних і пам’ятних дат як у грошовій, так і в натуральній формі). Тож якщо підприємство передбачить право на подібні «весільні» виплати у колективному договорі, це буде розцінено як зарплата, яку оподатковують повною мірою ПДФО та військовим збором. А головне, роботодавцю прийдеться нарахувати і ЄСВ. Адже згідно з пп. 5 п. 3 р. IV Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Мінфіну України від 20.04.2015 р.№ 449 (далі – Інструкція № 449), у разі нарахування ЄСВ визначення видів виплат, які відносять до основної, додаткової зарплати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, передбачено Інструкцією № 5.

Виплата матеріальної допомоги держслужбовцям і бюджетникам

Соціальне-побутове забезпечення. Частиною 2 ст. 54 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII передбачено, що держслужбовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови надання такої допомоги та її розмір затверджено постановою КМУ від 08.08.2016 р. № 500. Зокрема, соціально-побутову матеріальну допомогу можуть надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви держслужбовця.

Щодо матеріальної допомоги на оздоровлення, то є певні категорії працівників для яких така виплата гарантована державою і прямо визначена у окремих нормативно-правових актах. Її виплачують, зокрема:

посадовим особам органів місцевого самоврядування (ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493, далі – Закон № 2493). Завважте, що обов’язковість виплат на оздоровлення Законом № 2493 передбачена для посадовців. Тож для інших категорій робітників місцевого самоврядування ці виплати не є обов’язковими. Але їх теж можуть надавати на підставі п. 2.2. наказу Мінекономіки України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 23.03.2021 р. № 609 (далі – Наказ № 609). Розмір такої допомоги дорівнює середньомісячному заробітку, а рішення щодо виплати оздоровчих приймає керівник за достатності фонду оплати праці;

педагогічним працівникам та науково-педагогічним працівникам (пп. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-19/ВР);

робітникам бюджетних закладів та установ освіти, не віднесених до педагогічних та науково-педагогічних (пп. 5 п. 4 наказу МОН України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 р. № 557);

 медичним та фармацевтичним працівникам – абз. 3 п. 2 постанови КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 р. № 524 тощо.