Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк. У воєнний час питання звільнення, зокрема, за власним бажанням працівника регулює також Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136). Далі нагадаємо норми КЗпП щодо звільнення за власним бажанням та нюанси такого звільнення з огляду на Закон № 2136.
Поважні підстави для звільнення за власним бажанням
Трапляються випадки, коли працівник не може продовжувати роботу через:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджену медичним висновком; вагітність;
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом;
- інші поважні причини.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України власник або уповноважений ним орган на підставі відповідної заяви працівника, що має вищезазначені поважні причини повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Зверніть увагу, що роботодавець може затребувати документальне підтвердження поважних причин, які зумовили працівника на звільнення за власним бажанням. Адже у КЗпП немає заборони на ці дії роботодавця. Наприклад, у разу звільнення у зв’язку зі вступом до навчального закладу таким документом може бути довідка з освітнього закладу, а у разі переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість – довідка про переведення тощо.
Попередження про звільнення за власним бажанням
За відсутності поважних причин, але за наявності бажання звільнитися працівник має письмово за два тижні попередити власника або уповноважений ним орган про свій намір звільнитися. Хоча на практиці роботодавці можуть піти назустріч працівникам без поважних причин для звільнення і звільнити їх без дотримання строку попередження 2 тижні.
Зауважимо, що відповідно до ч. 4 ст. 241-1 КЗпП, строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Також норма 2 тижні не є сталою, бо заяву можна подати і раніше, а дату звільнення зазначити пізнішу, ніж через 2 тижні після дня подання такої заяви. Тобто у заяві на звільнення працівник має зазначити бажану дата звільнення (останній робочий день).
Якщо ж працівник не зазначає у заяві дату звільнення, то його, зазвичай, звільняють через 2 тижні з дня подання заяви та у відповідний день. За цим слідкує кадрова служба підприємства.
Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на місце такого працівника не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч. 4 ст. 24 КЗпП).
Якщо вам важливі нюанси бухобліку не лише на тему звільнення, тоді реєструйтеся на безкоштовну вебінарну серію, де розберемо найактуальніші проблеми законодавства та бухгалтерії.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили. У цьому випадку також не вимагається попередження роботодавця за два тижні. У заяві про звільнення при цьому зазначають факти порушення законодавства чи умов договору і підкріплюють їх належними документальними доказами. Припинення трудового договору згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП передбачає обов’язкову виплату вихідної допомоги у розмірі, передбаченому у колективному договорі, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП).
Ще важлива нотатка! Два тижні встановлено не для обов’язкового відпрацювання робочих днів з моменту подання заяви. Два тижні встановлено для попередження про звільнення.
У заяві на звільнення за власним бажанням, зазвичай зазначають: «Прошу звільнити мене з роботи (дня) (місяця) (року) за власним бажанням».
Протягом строку попередження про звільнення на працівника поширюються всі норми трудового законодавства.
Так, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто, без права передоручення її виконання іншій особі, крім переліку випадків, які передбачені законодавством (ст. 30 КЗпП).
Якщо у строк попередження про звільнення працівник вчинив дисциплінарний проступок, то роботодавець може притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності.
У цей строк роботодавець також має право звільнити працівника з власної ініціативи, якщо той вчинив прогул без поважних причин, появився на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного чи токсичного сп’яніння тощо.
Працівник може попередити про своє наступне звільнення і під час відпустки або хвороби, подавши відповідну заяву. Відповідно до ст. 3 Закону «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР на прохання працівника у разі звільнення йому може бути надана невикористана відпустка із звільненням в останній день відпустки. Тоді працівник зазначає у заяві, наприклад, «Прошу надати мені щорічну основну відпустку тривалістю … із наступним звільненням».
Держпраці нагадує, що працівника можна звільнити й у вихідний для нього день. У цьому випадку слід дотримуватися правил про видачу трудової книжки та копії наказу про звільнення, передбачених ст. 116 КЗпП. При звільненні працівника виплачують всі належні йому суми: у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то належні йому суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення то роботодавець в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки (п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58).
«Воєнні» нюанси звільнення за власним бажанням
Згідно зі ст. 4 Закону № 2136 у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація та існуванням загрози для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).
Також працівник має право на розірвання трудового договору за власною ініціативою у разі запровадження роботодавцем простою або призупинення дії трудового договору з таким працівником на умовах, визначених ст. 13 Закону № 2136.
Може статися, що працівники знаходяться в іншій місцевості, тоді як оформити звільнення за власним бажанням? У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, обраний за згодою між працедавцем та працівником (ч. 2 ст. 7 Закону № 2136). Ознайомлення з наказом про звільнення можливе з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису (ч. 3 ст. 29 КЗпП).
Навчіться вести зарплатний і кадровий облік без помилок, завдяки комплексному ...
Навчіться використовувати 1С на 100%, працювати швидко та без помилок за 5 ...
